ЗАВТРА БОБРИЦЬКА ГРОМАДА ПРОВЕДЕ В ОСТАННЮ ПУТЬ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯ ЮРІЯ КОСТЮКА
19 серпня 2026 року трагічно обірвалося життя Костюка Юрія Васильовича — нашого земляка, військовослужбовця, Захисника України.
Завтра, 25 серпня, Бобрицька громада прощатиметься з Юрієм Костюком.
🕚 Початок прощання — об 11:00 біля Литвинецького сільського будинку культури.
🇺🇦 О 10:30 просимо жителів громади долучитися до створення живого коридору від початку села Литвинець до сільського будинку культури, щоб гідно зустріти та провести Захисника України в його останню путь.
Юрій Васильович народився 3 жовтня 1991 року в селі Косівська Поляна Рахівського району Закарпатської області. Він був сьомою дитиною у багатодітній родині, де зростало восьмеро дітей. Батько помер рано, тож усі турботи про дітей лягли на плечі матері — Ганни Миколаївни.
Дитинство Юрія минало у постійних переїздах. Родина шукала кращої долі, доки зрештою не оселилася в селі Литвинець, яке стало для Юрія рідним.
Після закінчення школи він не продовжив навчання, а рано став до праці. Основною справою його життя було будівництво. Працьовитість, витривалість і вміння працювати руками супроводжували його протягом усього життя.
У 2025 році Юрій був мобілізований до лав Збройних Сил України. Проходив військове навчання у Житомирській області, а з 6 листопада 2025 року проходив військову службу у військовій частині А7092.
Його військовий позивний — «Гуцул».
Юрій сумлінно виконував свій військовий обов’язок.
23 листопада 2025 року поблизу міста Родинське Покровського району Донецької області, під час виконання бойового завдання, Юрій отримав поранення внаслідок ураження FPV-дроном — контузію, ураження передпліч обох рук та лівої ноги.
Після лікування його було визнано обмежено придатним до військової служби. Та навіть після пережитого Юрій не залишив побратимів — повернувся до служби, вже до роти забезпечення військової частини А7788.
Він пройшов війну, біль, лікування — і знову став до строю.
Але 19 серпня 2026 року його життя трагічно обірвалося внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та отриманих травм.
Юрію було лише 34 роки.
Він не встиг створити власну сім’ю, не встиг стати батьком. Та після нього залишилися найдорожчі люди — мати, сестри, племінники, рідні, друзі та всі, хто знав його і пам’ятатиме.
Він народився далеко від Литвинця, але саме тут знайшов свій дім. Тут його знали, тут він жив і працював, тут його пам’ятатимуть.
Сьогодні наш обов’язок — віддати шану військовослужбовцю, який пройшов службу, бойове завдання, поранення та лікування, але до останнього залишався людиною, яка виконувала свій обов’язок.
Просимо всіх небайдужих долучитися до прощання та живого коридору.
Нехай наша присутність стане знаком поваги до Юрія та підтримкою для його родини.
🕯️ Вічна пам’ять військовослужбовцю, Захиснику України Юрію Костюку.
