Бобрицька громада
Черкаська область, Черкаський район

А ЗА П’ЯТЬ ВЕСЕН – СТОЛІТТЯ

Дата: 30.03.2021 16:22
Кількість переглядів: 472

У Ольги Трохимівни Грибко із Литвинця сьогодні не так багато справ. Приміром, справжньою справою для неї вже є шлях… через хату. Ще б пак! – ледь рухаючись із двома костурами в руках, несе у себе на плечах жінка аж дев’яносто п’ять весен! Хтось скаже: весна не може бути тяжкою – вона ж легка, як вітер; лагідна, як погожий день на осонні; радісно-зворушлива, як польові квіти в руках коханого. На все те Ольга Трохимівна лиш просміхнеться: багатьох моїх одноліток уже задавили ті роки, а зі мною, мабуть, Бог експериментує – скільки людина може витримати? Ось так і тримаюсь.

Її роки – то спогади-думки, як тиха річка – якій ні краю, ні кінця.

  • Народилася у Литвинці, 13 березня 1926 року. Я - найменша із п’ятьох дітей. Було в мене ще три сестри і брат. Батьки були звичайними колгоспниками. Роки дитячі були - ой! – які тяжкі! Скільки не намагаюся пригадати щось хороше, а так нічого на думку й не спадає. Не життя – суцільне випробування. І сама не розумію – як до таких років дожила? Працювали всі дуже тяжко. Саме фізично тяжко. У 1933 році від голоду помер батько. Ми всі в ті роки вижили лише завдяки тому, що мати і найстарша з сестер ходили полоти буряки в колгосп і там їм давали якийсь харч. Мама як могла, так і тримала нас у той страшний рік: їли ми і липу, і акацію, і лободу; святом були просяники та коржики з трухлої картоплі, яку пощастило знайти на городі з минулого року. Дивом залишилися жити, - сумовито пригадує литвинчанка О.Грибко.
  • У 1941 році я закінчила навчання – сім класів осилила. Дуже любила уроки української мови та літератури. Пригадую, як вчителька завжди хвалила і всім показувала мій зошит - як приклад того, як треба вчитися. Звичайно, приємно було. А читати любила завжди. Ще й донедавна читала, а це щось очі погано бачити почали, - ділиться литвинчанка.

…Не судилося продовжити науку – родина потерпала від бідності. «А з чим би я поїхала до міста вчитися, як не було чого ні взути, ні одягнути? Та й війна все перекреслила. Пригадую, як разом із однокласницями проводжали на фронт нашого улюбленого вчителя історії та географії Романа Петровича Синьоокого. Може, саме ота дитяча любов і повага вберегла його від ворожих куль? Бо по війні він, як і брат Ольги Трохимівни, повернулися живими додому.

А в війну Ольга Грибко нарівні з дорослими – хоча мала лише півтора десятка літ - копала рови. І не лише на литвинецькій землі, а й в околицях Канева, інших сіл. І не здогадувалася, що після війни на тих же землях буде разом із такими ж дівчатами-односельчанками вирощувати цукрові буряки - економіку вщерть зруйнованої країни підіймали в основному руками підлітків та жінок-вдовиць.

  • Було йдемо чи на те поле, що аж під Степанцями, чи на те, що аж під Тростянцем, то всю дорогу співаємо з дівчатами. То нічого, що босі і зодягнуті сяк-так, а душа була вщерть сповнена надією. І життя здавалося не таким і тяжким та бідовим…

За кілька років до пенсії, коли здоров’я почало нагадувати про тяжкі повоєнні труди, Ольга Трохимівна пішла працювати до сільської ради – прибиральницею-вістовою. Не цуралася роботи беручка жінка, тож їй доручили ще і в місцевому осередку культури – у клубі – лад давати: прибирати та порядкувати там. Ніхто ніколи не нарікав на те, що вона погано справляється, хоча й вдома було роботи вдосталь: господарство, хвора мати і знову ж – ті колгоспні буряки.

У дворі і в помешканні племінниці Ольги Грибко – Ганни Григорівни Тертичної (яка, до речі, теж уже дев’ятий десяток літ як-то кажуть, пряде), де сьогодні удвох проживають ці милі жіночки, - хоч вивіску з написом «Двір і оселя зразкового порядку» чіпляй. Буває, у молодих-здорових такий безлад панує, що хоч «ґвалт!» кричи. А тут хочеться зайти і відразу на лавці біля порога сісти – аби помилуватися порядком, охайністю, чистотою. Нагадати вам? - обидві старенькі ледь ходять з двома палицями у руках! А діти-внуки Ганни Григорівни навідуються не так і часто.

Посміхається баба Оля:

  • Хотілося б молодим тепер сказати: бережіть здоров’я замолоду! Бо колись ці ноги - аж ген куди! і аж он як! – бігали, а тепер не хочуть і хати перейти. Лікарі сказали, що від тяжкої праці деформувався хребет, тож і болить постійно поперек та ноги. Втираю всілякі натирання, а воно зовсім не легшає. Хоча, думаю, що всю найтяжчу фізичну працю переробили ми – старе покоління. Вам тепер дісталася легша робота і, на жаль, мала плата за неї. Так і ми свого часу за трудодні всі жили витягли, а маємо не пенсію, а суцільні сльози, бо що на ті копійки купиш? – підсумовує 95-річна литвинчанка, а в самої очі не сумні й розпачливі, а добрі-добрі – ніби аж із просміхом. Така її річ викликає в слухачів – удвічі молодших за неї – водночас і сум, і подив: тяжка праця і складний життєвий шлях не забрали найголовнішого – ясності думок і сподівання, що прожито не дарма.

– Не скоро ще настане кращий час для всіх. Але надія є. Лишень треба завжди робити обдумані кроки, зважений вибір і багато та завзято працювати, - напучує нас старенька з дивовижно доброю посмішкою. І чомусь у цю мить так хочеться обійняти її і пообіцяти: зробимо все, як ви кажете.

…Весніє березень квітками, несе надію всім, хто вижив після зимових випробувань. Ольга Трохимівна Грибко зустріла нещодавно дев’яносто шостий березень. Вітали її з ювілеєм і рідні, і близькі, і сусіди, а ще – Литвинецький сільський староста Катерина Горохова разом із представниками місцевого старостату.

  • Дякую всім, хто пам’ятає про мене, - говорить одна із найстаріших жительок Литвинця Ольга Грибко. – Дякую і Бобрицькому сільському голові Олені Штефан. Вона – добра жінка. Я бачила її очі. Я точно знаю – в неї всі задумки добрі і вони здійсняться. Передавайте їй вітання.

Прощаємося з Ольгою Трохимівною і беремо з неї тверду обіцянку – зустріти разом із нами столітню весну, а ще – поділитися всім пережитим, аби написати цілу книгу про те, що довелося побачити-відчути-передихати її ровесникам. Щоб знали, щоб навчалися, щоб мали надію…

 

Текст, фото – Віра Загородня  

Фото без опису


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій

Зареєструватись можна буде лише після того, як громада підключить на сайт систему електронної ідентифікації. Наразі очікуємо підключення до ID.gov.ua. Вибачте за тимчасові незручності

Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь