МІСЦЕВІ ФОТОЗАМАЛЬОВКИ: ВДИХНІМО ЗАПАШНУ ВЕСНУ, ПОСТАВИВШИ НА ПАУЗУ МИТТЄВІСТЬ…
Нехай зупиниться ця неповторна мить – коли від різноцвіття довкола перехоплює подих, коли світ здається наповнений лише квітами, коли вусібіч – неймовірний квітковий килим!
Кажете, бачили й крутішу дивину? Можливо. Але та дивина – десь там, далеко, у чужій стороні, на іншому континенті, в інших галактиках. А Бобрицька дивина – ось тут, поруч – у лісах місцевої громади.
Дивуватися-непередивуватися.
Милуватися-неперемилуватися.
Насолоджуватися-неперенасолодитися!
Ті, хто хоча б раз бачив цю дивину, кажуть: заради цього варто було взагалі народжуватися і іноді в окремі моменти, можливо, переживати деякі труднощі, але дійти до цього моменту, аби потім кожному гордо мовити: я, дійсно, бачив оте диво!
Вдихнімо запашну весну – на повні груди, на пожиттєвий спомин, на нездоланне бажання повертатися сюди щовесни і щоб весен тих було й було!
…Ти не встеляй мені дорогу цвітом,
ти лиш узбіччя густо рястом уквіти.
Давай візьмемося за руки –
І більше ніц з собою не бери.
Ходімо, лиш для нас тепер цвіте весна…
Не дай, Бог, зрушити ту неземну красу
чи упаси, Всевишній, забруднити лихом…
Текст, фото – Віра Загородня
