РІДНА СТОРОНА: ВИДАТНІ ЛЮДИ НАШОЇ ГРОМАДИ
З Канівщиною пов’язані долі багатьох відомих українців. Зокрема, відомі імена С.Я. Краєвого з Бобриці, Я.І. Несвіцького з Потапців, Н.І. Нестеренка зі Студенця, письменників О.О. Андріївського, К.І. Арабижина, Григорія та Олекси Варав, С.І. Воскрекасенка із Лазірців, Г.П. Донця з Курилівки, П.Х. Красюка з Трахтемирова, І.І. Діденка з Григорівки, О.М. Мокровольського з Чернишів, художника Миколи Костирі із Синявки, академіка, професора Анатолія Сафонова із Козарівки.
На Канівщині свого часу жили чи перебували, трудилися тут на ниві науки, літератури та мистецтва Д.О. Бакуменко, В.Ф. Біляшівський, Марко Вовчок, І.І. Волошин, А.П. Гайдар, В.С. Гнилосиров, М.С. Лєсков, А.С. Малишко, В.М. Сосюра, П.Г. Тичина, О.Я. Ющенко, Ванда Василевська, Володимир Винниченко, О.І. Бунін, П.Д. Бутурлін, В.С. Докучаєв, Є.І. Крищенко, М.О. Максимович, В.В. Різніченко, О.Т. Твардовський, Гнат Хоткевич.
Інформація почерпнута з презентаційного збірника «Канівський район. Від витоків до сьогодення» (Київ, Український видавничий консорціум, 2008р.).
ГРИГОРІЙ ДОНЕЦЬ: ОРУДУЮЧИ БАГНЕТОМ І ПЕРОМ
«Край, де я народився, - один із наймальовничіших на Україні. Село моє, за переказами, було засноване десь на початку ХVІІ століття старим козаком Курилом в урочищі, розташованому в густих лісових нетрях Придніпров’я, недалеко від древнього міста Канева з дзвонковою криницею і могутніми дубами. Звідси, очевидно, і пішла назва села – Курилівка, в якому я народився 30 листопада 1913 року», - писав в автобіографії Григорій Донець, відомий український поет, автор задушевної, ліричної, щирої, органічно зв’язаної з дійсністю поезії, учасник Другої Світової війни.
…Та як мені ті дні не спогадати!
Стоїть переді мною, мов жива,
В хустині білій незабутня мати,
Добром серця дитячі зігріва.
Бувало, перед тим, як класти спати,
Розкаже казку, пісню заспіва,
Постіль постеле, принесе ряднину,
Прикриє ніжно: «Надобраніч, сину!»
О, рідна мати! Молодість і силу,
І всю любов ти дітям віддала.
…Зима. В лежанці мати затопила,
Малих дітей до школи провела
І борщику в горщечку наварила,
Схилилась над шиттям біля стола.
І все – для діток. Тільки б виростали,
Якби тільки на ноги твердо стали…
***
Благословляється на світ,
Червнева ніч зника в діброві,
Пливуть хмарини пурпурові,
В багряно-голубий зеніт.
Казкова тиша на Дніпрі,
І не вітрець, а сом чи щука
В очеретину стука, стука,
Гойда в затоці ятері.
І так не хочеться мені
Цю тишу розбудить ранкову,
І взятися за весла знову
(ми вдвох - на білому човні).
Роса на травах – мов сльоза.
Дуби з гетьманщини стоять,
Задумались – не гомонять,
Ледь-ледь хитається лоза.
Спустився місяць до Дніпра,
Купається, на хвилях лине,
То на весло краплину кине,
То зорі у воді збира.
Який хороший білий світ!,
Коли не чути сурми бою…
Червоний обрій над горою –
Благословляється на світ!
***
Загорілось калинове гронце,
Йде світання до тихих левад,
Золотими литаврами сонце
Б’є у сині литаври свічад.
Затремтіла у пишній киреї,
Прокидається мрійна верба,
Усміхнулися білі лілеї,
Випливає качина юрба.
Обминає густі верболози –
Сколихнулась струнка осока,
Ронить роси на воду, мов сльози,
Сполохнула линка, щупака.
Чайка крикнула – й знов безгоміння
Тут,здається, спинилася мить.
…Той не бачив грози й вітровіння,
Хто не вміє цю тишу любить.
