Державна податкова служба України Головне управлінняДПС у Черкаській області

Дата: 05.09.2022 16:08

Кількість переглядів: 727

Як зазначається ідентифікатор цифрового підпису у Повідомленні про надання інформації щодо кваліфікованого сертифіката відкритого ключа (для повідомлень щодо сертифікатів відкритих ключів, які застосовуються в ПРРО (5-ПРРО) (J/F 1391802) ?

 Інструкція щодо заповнення Повідомлення про надання інформації щодо кваліфікованого сертифіката відкритого ключа (для повідомлень щодо сертифікатів відкритих ключів, які застосовуються в ПРРО) за формою J/F1391802 розміщена на банері «Програмні РРО» за посиланням: Головна>БАНЕР>Програмні РРО>Форми ПРРО>Інструкції щодо заповнення форм.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

Адміністрування екологічного податку

Головне управління ДПС у Черкаській області нагадує, що платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.

Стаціонарним джерелом забруднення є підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти. Об’єктом та базою оподаткування екологічним податком є, зокрема, обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. При цьому, у разі використання орендованих стаціонарних джерел забруднення, платником екологічного податку є орендар.

Який алгоритм дій СГ при направлені Повідомлення за формою № 4-ПРРО з відмітками «початок переведення ПРРО в режим офлайн» та «завершення режиму офлайн»?

Відповідно до пп. 6 та 8 розд. V Порядку реєстрації, ведення реєстру та застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.06.2020 № 317 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року № 547» (далі – Наказ № 317) під час переведення програмного реєстратора розрахункових операцій (далі – ПРРО) в режим офлайн одночасно має бути сформоване електронне Повідомлення про проведення розрахункових операцій у період відсутності зв’язку між програмним реєстратором розрахункових операцій та фіскальним сервером за формою № 4-ПРРО (далі – Повідомлення за ф. № 4-ПРРО), наведене у додатку 4 до Порядку (ідентифікатор J/F1316901) з відміткою «початок переведення ПРРО в режим офлайн» та присвоєнням такому документу фіскального номера із діапазону фіскальних номерів, сформованих фіскальним сервером згідно з Порядком визначення діапазону, видачі, резервування, використання фіскальних номерів, що присвоюються електронним розрахунковим документам під час роботи програмного реєстратора розрахункових операцій в режимі офлайн, затвердженим Наказом № 317 (далі – Діапазон). Таке повідомлення зберігається на ПРРО до моменту його передачі до фіскального сервера після відновлення зв’язку між ПРРО та фіскальним сервером.

Після відновлення зв’язку між ПРРО та фіскальним сервером в момент виходу ПРРО із режиму офлайн одночасно мають бути сформовані електронне Повідомлення за ф. № 4-ПРРО з відміткою «завершення режиму офлайн» із присвоєнням йому відповідного фіскального номера із Діапазону та пакет даних встановленого формату, що містить повідомлення про початок переведення ПРРО в режим офлайн, електронні копії розрахункових документів та/або електронні копії фіскальних звітних чеків (контрольна стрічка) та повідомлення про завершення режиму офлайн з використанням електронного підпису особи, яка здійснювала розрахункові операції, або електронної печатки суб’єкта господарювання, на якого зареєстровано ПРРО. Зазначений пакет даних протягом години після встановлення зв’язку із фіскальним сервером направляється до фіскального сервера.

При цьому, суб’єкти господарювання (користувачі ПРРО) не формують та не направляють до фіскального сервера Повідомлення за ф. № 4-ПРРО, оскільки воно формується автоматично самим ПРРО при переході в режим офлайн/онлайн.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

У податковій декларації з ПДВ якого звітного періоду постачальник повинен відобразити зменшення податкового зобов’язання на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, що передбачає зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг, складеного у період з 24 лютого 2022 року до 27 травня 2022 року та підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, який на період воєнного стану застосовує ставку єдиного податку 2 відсотки?

Відповідно до п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов’язань за податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН).
     Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача – платника податку, підлягає реєстрації в ЄРПН отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Згідно з п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПКУ, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку – постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов’язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов’язань лише після реєстрації в ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної.
     У зв’язку із введенням воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року було припинено реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН.

При цьому, відповідно до п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

Відповідно до п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відс., звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання податкових обов’язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня переходу таких платників на застосування особливостей оподаткування єдиним податком третьої групи за ставкою 2 відс. за умови виконання ними таких податкових обов’язків, щодо реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в ЄРПН, подання звітності, сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з дня переходу на систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки.

В той же час особливостей щодо відображення у податковій звітності з ПДВ коригування податкових зобов’язань постачальника у бік зменшення за такі податкові періоди, у разі відсутності зареєстрованих в ЄРПН розрахунків коригування до відповідних податкових накладних, ПКУ не передбачено. Отже, таке коригування здійснюється за правилами, визначеними п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПКУ.

Виходячи із зазначеного, постачальник може відобразити у податковій декларації з ПДВ зменшення податкового зобов’язання на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, що передбачає зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг, складеного у період з 24 лютого 2022 року до 27 травня 2022 року, що підлягає реєстрації в ЄРПН покупцем, який у період воєнного стану обрав особливості оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки:

у податковій декларації з ПДВ за звітний (податковий) період, у якому здійснено перерахунок та складено такий розрахунок коригування – за умови його реєстрації в ЄРПН покупцем протягом 60 календарних днів з дня переходу на систему оподаткування, на якій такий покупець перебував до обрання особливостей оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки (відновлення реєстрації платника ПДВ);

у податковій декларації з ПДВ за звітний (податковий) період, у якому такий розрахунок коригування зареєстровано в ЄРПН – у разі його реєстрації після сплину 60 календарних днів з дня переходу на систему оподаткування, на якій такий покупець перебував до обрання особливостей оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки (відновлення реєстрації платника ПДВ).

Хто та яким чином надає контролюючому органу відомості, необхідні для розрахунку транспортного податку?

Головне управління ДПС у Черкаській області нагадує, що з 01 квітня 2015 року органи, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, зобов’язані щомісяця, у десятиденний строк після закінчення календарного місяця подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем реєстрації об’єкта оподаткування станом на перше число відповідного місяця.

Так, форма подачі інформації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Норми передбачені п.п. 267.6.3 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України.

Яким чином виправити помилку, допущену у графі 6 (кількість (об’єм, обсяг)) або 7 (ціна постачання одиниці товару/послуги або максимальна роздрібна ціна товарів без урахування ПДВ) податкової накладної, складеної за операціями з постачання товарів/послуг на митній території України або за операціями з отримання послуг від нерезидента, місце постачання яких розташоване на митній території України?

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлений ПКУ термін.

Крім того, пунктом 208.2 ст. 208 ПКУ встановлено, що отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, у порядку, визначеному ст. 201 ПКУ, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку. Така податкова накладна підлягає обов’язковій реєстрації в ЄРПН.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 ПКУ.

Помилка, допущена у графі 6 (кількість (об’єм, обсяг)) або 7 (ціна постачання одиниці товару/послуги або максимальна роздрібна ціна товарів без урахування ПДВ) податкової накладної, складеної за операціями з постачання товарів/послуг на митній території України або за операціями з отримання послуг від нерезидента, місце постачання яких розташоване на митній території України, призводить до виникнення розбіжностей з первинними документами, оформленими за операцією, щодо якої платником податку на дату виникнення податкових зобов’язань складено податкову накладну.

З метою виправлення помилки платник податку:

1) на дату виявлення помилки складає розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, в табличній частині якого, зі знаком «–» відображає показники щодо усіх зазначених в податковій накладній товарів/послуг та у графі 2.1 заповнює код причини коригування «103»;

2) складає нову податкову накладну, в якій зазначає правильні показники, визначені первинними документами. Такій податковій накладній присвоюється новий порядковий номер та у полі «Дата складання» зазначається дата виникнення податкових зобов’язань продавця.

Якщо така податкова накладна буде зареєстрована в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, визначеного п. 201.10 ст. 201 ПКУ, до платника податку застосовуються штрафні санкції згідно з п. 120 прим.1.1 ст. 120 прим.1 ПКУ.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

Яким чином виправити помилку, допущену у графі 6 (кількість (об’єм, обсяг)) або 7 (ціна постачання одиниці товару/послуги або максимальна роздрібна ціна товарів без урахування ПДВ) податкової накладної, складеної за операціями з постачання товарів/послуг на митній території України або за операціями з отримання послуг від нерезидента, місце постачання яких розташоване на митній території України?

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлений ПКУ термін.

Крім того, пунктом 208.2 ст. 208 ПКУ встановлено, що отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, у порядку, визначеному ст. 201 ПКУ, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку. Така податкова накладна підлягає обов’язковій реєстрації в ЄРПН.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 ПКУ.

Помилка, допущена у графі 6 (кількість (об’єм, обсяг)) або 7 (ціна постачання одиниці товару/послуги або максимальна роздрібна ціна товарів без урахування ПДВ) податкової накладної, складеної за операціями з постачання товарів/послуг на митній території України або за операціями з отримання послуг від нерезидента, місце постачання яких розташоване на митній території України, призводить до виникнення розбіжностей з первинними документами, оформленими за операцією, щодо якої платником податку на дату виникнення податкових зобов’язань складено податкову накладну.

З метою виправлення помилки платник податку:

1) на дату виявлення помилки складає розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, в табличній частині якого, зі знаком «–» відображає показники щодо усіх зазначених в податковій накладній товарів/послуг та у графі 2.1 заповнює код причини коригування «103»;

2) складає нову податкову накладну, в якій зазначає правильні показники, визначені первинними документами. Такій податковій накладній присвоюється новий порядковий номер та у полі «Дата складання» зазначається дата виникнення податкових зобов’язань продавця.

Якщо така податкова накладна буде зареєстрована в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, визначеного п. 201.10 ст. 201 ПКУ, до платника податку застосовуються штрафні санкції згідно з п. 120 прим.1.1 ст. 120 прим.1 ПКУ.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

Яким чином ФОП – платники ЄП першої – третьої групи можуть виправити помилки в раніше поданому Додатку 1 з типом «Звітна» як «Довідкова» до Податкової декларації платника ЄП – ФОП, що подавався у разі призначення пенсії/матеріального забезпечення, страхових виплат?

Фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої – третьої груп подають у складі Податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 09.12.2020 № 752) (далі – Декларація), додаток 1 «Відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» (далі – Додаток 1), який є її невід’ємною частиною.

У разі призначення пенсії/матеріального забезпечення, страхових виплат платником обов’язково зазначається тип Декларації «Звітна» або «Звітна нова» з додатковою позначкою «Довідкова».

Тип Додатка 1 «Уточнююча» для призначення пенсії/матеріального забезпечення, страхових виплат не застосовується.

Подання таких Декларацій не звільняє платника єдиного внеску від обов’язку подання за квартальний (річний) податковий (звітний) період до контролюючого органу у складі Декларації Додатка 1 з типом «Звітна», в терміни, визначені Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями.

Відповідно до абзацу п’ятого частини восьмої ст. 9 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» періодом, за який платники єдиного внеску, зокрема, фізичні особи – підприємці подають звітність до контролюючого органу (звітним періодом), є календарний рік.

Якщо фізичним особам – підприємцям – платникам єдиного податку першої – третьої групи необхідно виправити помилки в раніше поданому Додатку 1 з типом «Звітна» як «Довідкова» до Декларації, що подавався у разі призначення пенсії/матеріального забезпечення, страхових виплат, то їм необхідно подати Додаток 1 з типом «Звітна нова» як «Довідкова» до Декларації до 31 грудня включно звітного податкового року, оскільки така звітність є довідковою та подається протягом звітного року.

При цьому якщо помилку не виправлено до 31 грудня, то правильні значення показників декларуються у річній Декларації з типом «Звітна».

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

В якому звітному періоді ФОП на загальній системі оподаткування включає до складу витрат сплачений ЄВ (по факту сплати чи при проведенні остаточного річного розрахунку)?

 Відповідно до п. 4 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) є, зокрема, фізичні особи - підприємці на загальній системі оподаткування.

Пунктом 4 частини другої ст. 6 Закону № 2464 встановлено, що платники єдиного внеску зобов’язані подавати звітність про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до Закону № 2464, зокрема, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ із змінами та доповненнями (далі - ПКУ).

Платники єдиного внеску, зазначені, зокрема у п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464, зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій частини восьмої ст. 9 Закону № 2464).
     Порядок оподаткування доходів фізичних осіб - підприємців на загальній системі оподаткування встановлено ст. 177 ПКУ.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПКУ об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем, визначений п. 177.4 ст. 177 ПКУ.

Так, згідно з п.п. 177.4.3 п. 177.4 ст. 177 ПКУ до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичної особи - підприємця на загальній системі оподаткування, належать, зокрема, суми єдиного внеску у розмірах і порядку, встановлених законом.

Згідно з п. 177.11 ст. 177 ПКУ фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію про майновий стан і доходи у строк, визначений п.п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 ПКУ, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого на доходи від підприємницької діяльності в розмірах, визначених відповідно до Закону № 2464.

Фізичні особи - підприємці на загальній системі оподаткування подають Податкову декларацію про майновий стан і доходи, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.12.2020 № 783), у складі якої формують додаток ЄСВ 1 «Розрахунок сум нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску».

Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в Декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати (п.п. 177.5.3 п. 177.5 ст. 177 ПКУ).

Враховуючи викладене, суми єдиного внеску, сплачені фізичними особами - підприємцями на загальній системі оподаткування протягом року (до 20 квітня, до 20 липня і до 20 жовтня звітного року, та до 20 січня року, наступного за звітним роком), враховуються такими платниками у складі витрат при остаточному розрахунку за календарний рік згідно з даними зазначеними у Декларації та результатами перевірок діяльності таких осіб, що призвела до збільшення або зменшення розміру.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

Які дії платників ЄП третьої групи за ставкою 2 відс. доходу, у разі порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування?

Спрощена система оподаткування для платників єдиного податку регулюється главою 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розд. ХІV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ).

Відповідно до п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що тимчасово, з 01 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, положення розд. XIV ПКУ застосовуються з урахуванням особливостей визначених п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

Підпунктом 9.3 п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ визначено, що платниками єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, без урахування обмежень, встановлених п. 291.5 ст. 291 ПКУ, не можуть бути суб’єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи – підприємці), які здійснюють:

обмін іноземної валюти;

виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів, роздрібної торгівлі підакцизними товарами);

видобуток, реалізацію корисних копалин (крім видобування підземних та поверхневих вод підприємствами, які надають послуги централізованого водопостачання та водовідведення);

страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; реєстратори цінних паперів;

представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку;

фізичні та юридичні особи - нерезиденти.

При цьому, п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ передбачено, що платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, зокрема:

у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;

у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у п. 291.6 ст. 291 ПКУ, – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків.

Таким чином, платники єдиного податку третьої групи за ставкою 2 відс. доходу, у разі порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування, визначених п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, зобов’язані з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснене порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування за ставкою 2 відс. доходу, перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ.

За інформацієюзагальнодоступногоінформаційно-довідкового ресурсу.

Які дії СГ якщо був змінений кваліфікований електронний підпис касира для використання в ПРРО?

При зміні кваліфікованого електронного підпису касира для роботи з програмним реєстратором розрахункових операцій суб’єкту господарювання (користувачу) необхідно подати Повідомлення про надання інформації щодо кваліфікованого сертифіката відкритого ключа за формою J/F1391802 із зазначенням даних про ідентифікатор ключа з нового сертифіката касира.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

Що є базою оподаткування операцій резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах?

Відповідно до пункту 135.2 статті 135 Кодексу базою оподаткування операцій резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах є грошове вираження об’єкта оподаткування, розрахованого за правилами, визначеними цим пунктом та підпунктом 141.9 прим. 1.3 пункту 141.9 прим. 1 статті 141 Кодексу. У разі здійснення операцій, які є об’єктом оподаткування, у формі, відмінній від грошової, базою оподаткування є вартість такої операції, визначена на рівні не нижче звичайної ціни. Така база оподаткування операцій резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах визначається виходячи з вартості операції без зменшення на суму утриманого податку на доходи нерезидента.

Які операції є об’єктом оподаткування резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах?

Об’єктом оподаткування резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах є операції з:

виплати дивідендів власнику корпоративних прав (крім власника корпоративних прав, який є резидентом Дія Сіті – платником податку на особливих умовах) у сумі, визначеній за правилами, встановленими підпунктом 135.2.1.1 підпунктом 135.2.1 пункту 135.2 статті 135 Кодексу;

виплати у грошовій формі та/або відмінній від грошової форми з повернення (виплати, передачі) внесків та/або інших сум власнику корпоративних прав (крім власника корпоративних прав, який є резидентом Дія Сіті – платником податку на особливих умовах) у зв’язку з виходом такого власника із складу учасників/ акціонерів юридичної особи – емітента таких корпоративних прав, ліквідацією такої юридичної особи – емітента, зворотним викупом резидентом Дія Сіті – платником податку на особливих умовах власних акцій (часток, паїв) у сумі, визначеній за правилами, встановленими підпунктом 135.2.1.2 підпункту 135.2.1 пункту 135.2 статті 135 Кодексу;

виплати у грошовій формі та/або відмінній від грошової форми особі, яка не є резидентом Дія Сіті – платником податку на особливих умовах, у зв’язку з погашенням або зворотним викупом цінних паперів власної емісії (крім акцій, зазначених у підпункті 135.2.1.2 підпункту 135.2.1 пункту 135.2 статті 135 Кодексу) в сумі, визначеній за правилами, встановленими підпунктом 135.2.1.2 прим. 1 підпункту 135.2.1 пункту 135.2 статті 135 Кодексу; виплати у грошовій формі та/або відмінній від грошової форми з повернення внесків або суми, що перевищує суму внесків, особі, яка не є резидентом Дія Сіті – платником податку на особливих умовах та яка надала майно у спільну діяльність, у сумі, визначеній за правилами, встановленими підпунктом 135.2.1.3 підпункту 135.2.1 пункту 135.2 статті 135 Кодексу;

виплати процентів (у тому числі включених до суми основного боргу (тіла кредиту), комісій, інших винагород, відшкодувань, штрафів, пені, що пов’язані із залученням та/або використанням коштів на користь осіб, які не є резидентами Дія Сіті – платниками податку на особливих умовах, у сумі та за правилами, встановленими підпунктах 135.2.1.4, 135.2.1.5 підпункту 135.2.1 пункту 135.2 статті 135 Кодексу. передачі майна (надання робіт, послуг) (передачі ризиків, пов’язаних з правом власності, або передачі результатів робіт, послуг) особі, яка не є резидентом Дія Сіті – платником податку на особливих умовах, без висування вимог щодо компенсації його (їх) вартості, у тому числі з безоплатної передачі майна (робіт, послуг) у сумі, визначеній за правилами, встановленими підпунктом 135.2.1.6 підпункту 135.2.1 пункту 135.2 статті 135 Кодексу;

виплати (надання) особі, яка не є резидентом Дія Сіті – платником податку на особливих умовах, фінансової допомоги в сумі, визначеній за правилами, встановленими підпунктами 135.2.1.7, 135.2.1.8, 135.2.1.81 підпункту 135.2.1 пункту 135.2 статті 135 Кодексу;

виплати (переказу), що здійснюється у грошовій формі та/або у відмінній від грошової формі на користь нерезидента (крім випадків здійснення таких операцій нерезидентом через його постійне представництво в Україні) у зв’язку з:

а) погашенням боргових зобов’язань (у тому числі процентів, комісій, інших винагород, відшкодувань, штрафів, пені) за кредитами (позиками), що не зараховані на рахунки в українських банках або не спрямовані на оплату майна, що знаходиться на території України або імпортоване на митну територію України;

б) погашенням зобов’язань за визнаними штрафами, пенею, неустойкою, відшкодуванням збитків, компенсацією неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованих відповідно до вимог цивільного законодавства та цивільно-правових договорів;

в) вкладенням в об’єкти інвестицій (у тому числі придбанням майна), розташовані за межами території України;

г) придбанням робіт (послуг) у сумі, визначеній за правилами, встановленими підпунктом 135.2.1.9 підпункту 135.2.1 пункту 135.2 статті 135 Кодексу;

передачі майна (виконання робіт, надання послуг) особі, яка не є резидентом Дія Сіті – платником податку на особливих умовах, за договором, що передбачає виплату компенсації вартості такого майна (робіт, послуг) у сумі, визначеній за правилами, встановленими підпунктом 135.2.1.10 підпункту 135.2.1 пункту 135.2 статті 135 Кодексу;

виплати коштів та/або передачі майна (виконання робіт, надання послуг) резидентом Дія Сіті – платником податку на особливих умовах, який провадить діяльність за рахунок та за дорученням нерезидента, на користь такого нерезидента (уповноваженої ним особи) в межах відповідного договору комісії, доручення, агентського договору чи аналогічних договорів у сумі, визначеній за правилами, встановленими підпунктом 135.2.1.11 підпункту 135.2.1 пункту 135.2 статті 135 Кодексу;

виплати роялті особі, яка не є резидентом Дія Сіті – платником податку на особливих умовах, у сумі, визначеній за правилами, встановленими підпунктами 135.2.1.12, 135.2.1.13 підпункту 135.2.1 пункту 135.2 статті 135 Кодексу;

виплати у грошовій формі та/або відмінній від грошової форми у зв’язку із здійсненням внеску до статутного капіталу або у спільну діяльність, в довірче управління, якщо отримувачем таких коштів та/або майна є особа, яка не є резидентом Дія Сіті – платником податку на особливих умовах, у сумі, визначеній за правилами, встановленими підпунктом 135.2.1.14 підпункту 135.2.1 пункту 135.2 статті 135 Кодексу;

виплати у грошовій формі та/або відмінній від грошової формі у зв’язку з придбанням майна (робіт, послуг) у платників єдиного податку в сумі, визначеній за правилами, встановленими підпунктом 135.2.1.15 підпункту 135.2.1 пункту 135.2 статті 135 Кодексу; переказу коштів з рахунків резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах в українських банках на рахунки такого платника, відкриті за кордоном, у сумі, визначеній за правилами, встановленими підпунктом 135.2.1.16 підпункту 135.2.1 пункту 135.2 статті 135 Кодексу;

переказу (сплати) коштів та/або передачі майна особі, яка не є резидентом Дія Сіті – платником податку на особливих умовах, у зв’язку з погашенням зобов’язань за визнаними штрафами, пенею, неустойкою, відшкодуванням збитків, компенсацією неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованих відповідно до вимог цивільного законодавства та цивільно-правових договорів, у сумі, визначеній за правилами, встановленими підпунктом 135.2.1.17 підпункту 135.2.1 пункту 135.2 статті 135 Кодексу.

Положення цього підпункту не застосовуються до операцій, що підлягають оподаткуванню відповідно до підпункту 141.9 прим. 1 2.7 підпункту 141.9 прим. 1 2 пункту 141.9 прим. 1 статті 141 Кодексу. господарські операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 Кодексу, якщо їх умови не відповідають принципу «витягнутої руки», у сумі, визначеній за правилами, встановленими підпунктом 141.9 прим. 1 .3 пункту 141.9 прим. 1 статті 141 Кодексу.

Довідково: відповідно до підпункту 135.2.1.1 підпункту 135.2.1 пункту 135.2 статті 135 Кодексу база оподаткування операцій резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах визначається як сума дивідендів, які виплачуються на користь власника корпоративних прав (крім власника корпоративних прав, який є резидентом Дія Сіті – платником податку на особливих умовах) у грошовій формі та/або відмінній від грошової форми, за винятком дивідендів, які нараховуються на користь акціонера/учасника юридичної особи – емітента у вигляді акцій (часток, паїв), за умови що таке нарахування жодним чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів/учасників у статутному капіталі емітента та в результаті якого збільшується статутний капітал емітента на сукупну номінальну вартість нарахованих дивідендів.

В якому вигляді подається заява про перехід на оподаткування

як резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах?

Заява про перехід на оподаткування як резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах подається засобами електронного зв’язку в електронній формі (у тому числі до уповноваженого органу під час звернення про набуття статусу резидента Дія Сіті у порядку, встановленому Законом № 1667: https://city.diia.gov.ua) з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

Хто є резидентом Дія Сіті – платником податку, що сплачує податок на прибуток підприємств на особливих умовах?

Резидент Дія Сіті – платник податку, що сплачує податок на прибуток підприємств на особливих умовах (далі – резидент Дія Сіті – платник податку на особливих умовах), – резидент Дія Сіті, який у порядку, передбаченому пунктом 141.10 статті 141 Кодексу, обрав або перейшов на відповідний режим оподаткування. Резиденти Дія Сіті, які не обрали (не перейшли) на відповідний режим оподаткування, сплачують податок на прибуток підприємств на загальних підставах та вважаються резидентами Дія Сіті, що не є платниками податку на особливих умовах.

За якими ставками резидент Дія Сіті – платник податку на особливих умовах сплачує податок на прибуток підприємств?

Резидент Дія Сіті – платник податку на особливих умовах сплачує податок на прибуток підприємств за ставками, визначеними відповідно до пунктів 136.1 та 136.8 статті 136 Кодексу.

Довідково: відповідно до пункту 136.1 статті 136 Кодексу базова (основна) ставка податку становить 18 відсотків.

Відповідно до пункту 136.8 статті 136 Кодексу під час провадження діяльності резидентами Дія Сіті – платниками податку на особливих умовах відповідно до Закону № 1667 ставка податку встановлюється у розмірі 9 відсотків бази оподаткування, визначеної відповідно до положень пункту 135.2 статті 135, пункту 137.10 статті 137 та пункту 141.9 прим. 1 (крім підпунктів 141.9 прим. 1.3 та 141.9 прим. 1.4) статті 141 Кодексу.

В які терміни має бути подана заява про перехід на оподаткування як резидента Дія Сіті - платника податку на особливих умовах?

Резидент Дія Сіті, який є платником податку на прибуток підприємств на загальних підставах, може прийняти рішення про перехід на оподаткування як резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах шляхом подання відповідної заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий резидент Дія Сіті вважається платником податку на особливих умовах з першого числа місяця, наступного за кварталом, у якому юридичну особу внесено до реєстру Дія Сіті. Резидент Дія Сіті, який є платником податку на прибуток підприємств на загальних підставах, може здійснити перехід на оподаткування як резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах один раз протягом календарного року.

Для відмови від оподаткування як резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах резидент Дія Сіті не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного року подає до контролюючого органу за своєю податковою адресою засобами електронного зв’язку заяву в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

На яку дату складається зведена податкова накладна у разі нарахування податкових зобов’язань відповідно до п. 198.5 ст. 198 або п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України, якщо податковий кредит за операціями, які відбулись протягом лютого – травня 2022 року сформовано не на підставі первинних (розрахункових) документів, а відображено згідно з податковими накладними, зареєстрованими постачальником в ЄРПН до 15.07.2022 року?

Відповідно до п. 11 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267 (далі – Порядок № 1307) у разі нарахування податкових зобов’язань відповідно до п. 198.5 ст. 198 та п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платник податку складає окремі зведені податкові накладні. Такі зведені податкові накладні складаються не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду.

У зв’язку із введенням воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року було припинено реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН).

Пунктом 32 прим. 2 підр. 2 розд. ХХ ПКУ передбачено тимчасове, за податкові періоди лютий, березень, квітень, травень 2022 року, формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів/послуг, за якими в ЄРПН постачальниками не зареєстровано податкові накладні та/або розрахунки коригування до них, на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, складених (отриманих) платником податку за операціями з придбання товарів/послуг відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» із змінами і доповненнями (далі – Закон № 996).

Законом України від 12 травня 2022 року № 2260-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» (далі – Закон № 2260) відновлено податковий обов’язок платників податків, у яких є можливість виконувати свої податкові обов’язки, зокрема в частині дотримання термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування в ЄРПН.

Водночас, відповідно до п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ такі платники звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов’язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом № 2260 (27 травня 2022 року) за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в ЄРПН до 15 липня 2022 року.

Отже, якщо платником ПДВ не було сформовано податковий кредит за операціями, що відбулися протягом лютого-травня 2022 року, на підставі первинних документів, то сума ПДВ, відображена у податкових накладних, складених за такими операціями й зареєстрованими в ЄРПН до 15.07.2022, може бути включена до складу податкового кредиту вказаних звітних періодів або інших наступних звітних періодів з урахуванням терміну, встановленого п. 198.6 ст. 198 ПКУ. При цьому у разі нарахування податкових зобов’язань відповідно до п. 198.5 ст. 198 або п. 199.1 ст. 199 ПКУ зведена податкова накладна складається не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, у якому у покупця виникло право на включення сум ПДВ на підставі таких отриманих податкових накладних до податкового кредиту (тобто звітного (податкового) періоду, у якому було здійснено операції з придбання товарів послуг, на дату яких постачальником було складено такі податкові накладні).

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

Визначення дати, на яку постачальник повинен скласти податкову накладну за операцією, коли дата відвантаження товару постачальником не співпадає з датою отримання товару покупцем

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).Статтею 5 ПКУ визначено, що поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 ПКУ.

У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. При цьому платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПКУ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу ХХ ПКУ.

Підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПКУ визначено, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ. 

Постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

Продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (підпункт 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

Правила визначення дати виникнення податкових зобов'язань з ПДВ встановлені статтею 187 ПКУ.

Так, відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пунктів 201.1 та 201.10 статті 201 ПКУ при здійсненні операції з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлений ПКУ термін.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, з метою оподаткування ПДВ при здійсненні операцій з постачання товарів, оплата за які не відбулася і постачальник не визначає податкові зобов'язання за касовим методом, датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ вважається дата відвантаження таких товарів, тобто дата,  на яку припадає початок передачі товару від постачальника або безпосередньо покупцю, або суб’єкту господарювання, який здійснюватиме доставку покупцю цього товару.

Податкова знижка: витрати на навчання в інтернатурі вищих медичних та фармацевтичних навчальних закладах

Головне управління ДПС у Черкаській області, повідомляє що згідно з п.п. 166.3.3 п. 166.3 ст. 166 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платник податку на доходи фізичних осіб має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 ПКУ, фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати у вигляді суми коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти такого платника податку та/або члена його сім’ї першого ступеня споріднення.

Статтею 28 Закону України від 01 липня 2014 року № 1556-VII «Про вищу освіту» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 1556) визначено типи вищих навчальних закладів.

Пунктом 3 частини третьої ст. 61 Закону № 1556 визначено, що до інших осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, належить, зокрема, лікар (провізор)-інтерн – особа, яка має ступінь магістра медичного або фармацевтичного спрямування, виконує програму підготовки в інтернатурі за відповідною спеціальністю під керівництвом лікаря закладу охорони здоров’я та закріпленого за ним викладача кафедри закладу вищої освіти, що здійснює підготовку лікарів (провізорів)-інтернів, та бере участь у наданні всіх видів медичної допомоги, передбачених вимогами освітньо-кваліфікаційної характеристики.
Згідно з Положенням про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти III – IV рівня акредитації, медичних факультетів університетів, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.09.1996 № 291 із змінами та доповненнями, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.12.1996 за № 696/1721, спеціалізація (інтернатура) є обов’язковою формою післядипломної підготовки випускників всіх факультетів медичних і фармацевтичних вищих закладів освіти III – IV рівнів акредитації, медичних факультетів університетів незалежно від підпорядкування та форми власності, після закінчення якої їм присвоюється кваліфікація лікаря (провізора) – спеціаліста певного фаху.

Таким чином, інтернатура (спеціалізація) є невід’ємною ланкою безперервного процесу підготовки у вищому медичному і фармацевтичному закладах освіти фахівців за напрямом професійного спрямування.

Враховуючи викладене, суми коштів, сплачені платником податку на користь вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти для компенсації вартості навчання такого платника податку, іншого члена його сім’ї першого ступеня споріднення, у інтернатурі, при додержанні всіх норм ст. 166 ПКУ, можуть прийматися у розрахунок податкової знижки такого платника податку за звітний рік.

Який порядок розрахунку податкової знижки платника податку за витратами, понесеними на придбання акцій (інших корпоративних прав), емітентом яких є ЮО, яка набула статус резидента Дія Сіті?

Підпунктом 166.3.10 п. 166.3 ст. 166 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) встановлено, що платник податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 ПКУ, або у вигляді дивідендів, крім сум дивідендів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, витрати, зокрема, у вигляді суми витрат платника податку на придбання акцій (інших корпоративних прав), емітентом яких є юридична особа, яка набула статус резидента Дія Сіті згідно з частиною третьою ст. 5 Закону України від 15 липня 2021 року № 1667-ІХ «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» (далі – Закон № 1667), за умови що такі витрати були понесені платником податку до набуття емітентом статусу резидента Дія Сіті або впродовж періоду, коли такий резидент Дія Сіті відповідав вимозі, встановленій п. 3 частини третьої ст. 5 Закону № 1667.

Право платника податку на податкову знижку за витратами, понесеними на придбання акцій (інших корпоративних прав), емітентом яких є юридична особа, яка набула статус резидента Дія Сіті згідно з частиною третьою ст. 5 Закону № 1667 виникає за результатами 2022 року за умови дотримання вимог встановлених п.п. 166.3.10 п. 166.3 ст. 166 ПКУ.

При цьому загальна сума податкової знижки, не може перевищувати суму річного загального оподатковуваного доходу платника податку, отриманого у вигляді дивідендів, крім сум дивідендів, що не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу. У разі отримання платником податків протягом звітного року доходів, які оподатковувалися за різними ставками ПДФО (заробітна плата та дивіденди), то сума ПДФО, на яку зменшуються податкові зобов’язання у зв’язку з реалізацією права платника податку на податкову знижку визначається у порядку, встановленомуп.п. 166.4.4 п. 166.4 ст. 166 ПКУ (у співвідношенні отриманих доходів та утриманого ПДФО).

Згідно з п.п. 166.4.4 п. 166.4 ст. 166 ПКУ загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку в звітному податковому році, у разі включення до податкової знижки витрат, передбачених п.п. 166.3.10 п. 166.3 ст. 166 ПКУ, не може перевищувати суми річного загального оподатковуваного доходу платника податку, отриманого у вигляді дивідендів, крім сум дивідендів, що не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

У разі отримання платником податків протягом звітного року доходів, які оподатковувалися за різними ставками ПДФО, сума ПДФО, на яку зменшуються податкові зобов’язання у зв’язку з реалізацією права платника податку на податкову знижку, зазначену в абзаці першому п.п. 166.4.4 п. 166.4 ст. 166 ПКУ, визначається у такому порядку:

визначення часток (у відсотках) доходів, оподаткованих за різними ставками ПДФО, в загальній сумі річного загального оподатковуваного доходу, зазначеного в абзаці першому п.п. 166.4.4 п. 166.4 ст. 166 ПКУ;

визначення розрахункової бази оподаткування шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу платника податку, отриманого у вигляді дивідендів, крім сум дивідендів, що не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, на суму здійснених платником податків протягом звітного податкового року витрат, передбачених п.п. 166.3.10 п. 166.3 ст. 166 ПКУ;

визначення розрахункової суми ПДФО окремо за кожною ставкою шляхом множення розрахункової бази оподаткування на ставку ПДФО та частку, що визначена відповідно до абзацу третього п.п. 166.4.4 п. 166.4 ст. 166 ПКУ для відповідної ставки ПДФО;

визначення суми ПДФО, на яку зменшуються податкові зобов’язання у зв’язку з реалізацією платником податку права на податкову знижку, як різниці між сумою ПДФО, утриманого протягом звітного року з оподатковуваного доходу, зазначеного в абзаці першому п.п. 166.4.4 п. 166.4 ст. 166 ПКУ, та розрахунковою сумою ПДФО, визначеною відповідно до абзацу п’ятого п.п. 166.4.4 п. 166.4 ст. 166 ПКУ.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

Чи потрібно формувати додатки 4ДФ до Розрахунку за звітний квартал, якщо показники, які підлягають відображенню у додатку 4ДФ до Розрахунку, наявні лише в одному з місяців звітного кварталу?

Відповідно до п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) податкові агенти зобов’язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку – фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.

Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2020 № 773) затверджені форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Порядок).

Пунктом 1 розд. II Порядку визначено, що Розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) з розбивкою по місяцях звітного кварталу протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу. Розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку протягом звітного періоду.

Згідно з п. 1 розд. III Порядку заголовна частина Розрахунку містить інформацію щодо обраного платником типу Розрахунку, зокрема, інформацію про про додатки, що є його невід’ємною частиною.

У разі незаповнення того чи іншого рядка Розрахунку та додатків до нього через відсутність операції такий рядок прокреслюється (п. 3 розд. II Порядку).

Порядок заповнення Додатка 4 «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» (далі – Додаток 4ДФ) до Розрахунку визначено п. 4 розд. IV Порядку, яким не передбачено окремих норм щодо можливості неподання додатку 4ДФ до Розрахунку за наявності обов’язку щодо подання Розрахунку.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

Як здійснюється електронний документообіг між платником податків та контролюючим органом, та в яких випадках він припиняється?

Відповідно до змін, внесених п.п. 2 п. 6 розд. І Закону України від 14 липня 2020 року № 786-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб – підприємців», які набрали чинності 07.11.2020, ст. 42 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) доповнено новим п. 42.6, згідно з яким електронний документообіг між платником податків та контролюючим органом здійснюється відповідно до ПКУ, законів України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 851), від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2155) без укладення відповідного договору.

Керівник платника податків визначає, змінює перелік уповноважених осіб платника податків, які наділяються правом підписання, подання, отримання ними документів та інформації через електронний кабінет від імені платника податків, та визначає їхні повноваження.

Платник податків стає суб’єктом електронного документообігу після надсилання до контролюючого органу першого будь-якого електронного документа у встановленому форматі з дотриманням вимог Закону № 851 та Закону № 2155.

Електронний документообіг між платником податків та контролюючим органом припиняється виключно у випадках:

отримання інформації від кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг про завершення строку чинності (або скасування) кваліфікованого сертифіката відкритого ключа керівника платника податків;

отримання інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань про зміну керівника платника податків;

отримання інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення юридичної особи;

наявності в Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків інформації про припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця чи незалежної професійної діяльності фізичної особи;

наявності в Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків інформації про закриття реєстраційного номера облікової картки платника податків у зв’язку зі смертю.

Порядок обміну електронними документами платника податків та контролюючого органу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

За який період платник ЄП, який в середині місяця перейшов на третю групу за ставкою 2 відс., вперше подає Податкову декларацію платника ЄП третьої групи на період дії воєнного, надзвичайного стану в Україні, затверджену наказом МФУ від 26.04.2022 № 124?

Відповідно до п.п. 9.2 п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платниками єдиного податку третьої групи можуть бути, зокрема, фізичні особи – підприємці.

Абзацом першим п.п. 9.6 п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ визначено, що податковий (звітний) період для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, дорівнює календарному місяцю.

Наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2022 № 124 (далі – Наказ № 124), який набрав чинності 06.05.2022, затверджено форму Податкової декларації платника єдиного податку третьої групи на період дії воєнного, надзвичайного стану в Україні.

Згідно з абзацом першим п.п. 9.7 п. 9 підрозд. 8 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені п. 9 підрозд. 8 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для місячного податкового (звітного) періоду, крім випадків, передбачених п. 9 підрозд. 8 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.

Водночас слід зазначити, що відповідно п.п. 9.8 п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ суб’єкт господарювання вважається платником єдиного податку третьої групи з особливостями, встановленими п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ:

з 01 квітня 2022 року – у разі подання заяви до 01 квітня 2022 року;

з наступного робочого дня після подання заяви – у разі подання заяви починаючи з 01 квітня 2022 року.

Зареєстровані в установленому законом порядку суб’єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 днів з дня державної реєстрації подали заяву про обрання спрощеної системи оподаткування з урахуванням особливостей оподаткування, встановлених п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, вважаються платниками єдиного податку третьої групи з дня їх державної реєстрації.

Таким чином, першим звітним (податковим) періодом для фізичної особи – підприємця, яка обрала спрощену систему з особливостями оподаткування, встановленими п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ в середині податкового (звітного) місяця, буде місяць, в якому відбулася її реєстрація платником єдиного податку третьої групи з особливостями, встановленими п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

Як заповнюється реквізит «номер додатка до Розрахунку» рядка 02 додатка 4ДФ до Розрахунку, а саме поставляється порядковий номер в розрізі такого виду додатка, чи наростаючим підсумком усіх додатків, що подаються до Розрахунку?

 Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2020 № 773) затверджені форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Порядок).

Згідно з п. 1 розд. ІІІ Порядку заголовна частина Розрахунку містить, зокрема, інформацію про додатки, що є невід’ємною частиною Розрахунку.

У рядку 06 Розрахунку зазначається інформація про додатки (навпроти кожного виду додатка проставляється кількість додатків та кількість аркушів додатків, що є складовими Розрахунку).

Навпроти додатків, які не подаються проставляється відмітка: на паперових носіях – прочерки; в електронній формі – поле залишається незаповненим.

Підпунктом 1 п. 4 розд. IV до Порядку визначені реквізити додатка 4Д «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» (далі – додаток 4ДФ) до Розрахунку, де, зокрема, у рядку 02 навпроти напису «Звітний (податковий) період» відображаються:

рік та порядковий номер звітного кварталу арабськими цифрами від 1 до 4;

номер місяця у кварталі арабськими цифрами від 1 до 3;

номер Розрахунку, до якого додається додаток 4ДФ (відповідає номеру, вказаному у заголовній частині Розрахунку);

номер додатка такого виду в Розрахунку.

Таким чином, у реквізиті «номер додатка до Розрахунку» рядка 02 додатка 4ДФ до Розрахунку проставляється порядковий номер цього додатка із загального числа додатків 4ДФ сформованих до Розрахунку.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

Заповнення податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця при наявності основного місця роботи

Головне управління ДПС у Черкаській області повідомляє щодо заповнення податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця, при наявності основного місця роботи.

Варто зауважити, що преамбулою Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є  Закон №2464-VI.

Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених Законом №2464-VI, або в частині, що не суперечить Закону № 2464-VI (частина перша статті 2 Закону №2464-VI).

Особи, зазначені у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, які мають основне місце роботи або уклали гіг-контракт з резидентом Дія Сіті в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем (резидентом Дія Сіті) сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску.

Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення ними бази нарахування за місяці звітного періоду, за які роботодавцем (резидентом Дія Сіті) сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску.

Самостійно визначена такими особами база нарахування не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Обов’язки платників єдиного внеску регламентовано частиною другою статті 6 Закон №2464-VI, згідно з приписами якої, платник єдиного внеску, зокрема, зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок та подавати звітність про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідально до Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені ПКУ.

Чи застосовується ставка у подвійному розмірі 6 або 10 відс. до суми перевищення доходу, отриманого ЮО – платником ЄП третьої групи, яка на період воєнного стану перебувала на спрощеній системі з особливостями оподаткування, після автоматичного повернення на систему оподаткування, що застосовувалась до початку воєнного стану та чи необхідно перейти на сплату інших податків та зборів?

Відповідно до п. п. 3 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Згідно з п. 293.3 ст. 293 ПКУ відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі:

1) 3 відс. доходу – у разі сплати податку на додану вартість згідно з ПКУ;

2) 5 відс. доходу – у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Підпунктом 1 п. 293.5 ст. 293 ПКУ встановлено, що ставки єдиного податку для платників третьої групи (юридичні особи) встановлюються у подвійному розмірі ставок, визначених п. 293.3 ст. 293 ПКУ (6 або 10 відс.), до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у п. п. 3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ.

Абзацами другим і третім п. п. 3 п. 293.8 ст. 293 ПКУ визначено, що платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи), які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у п. 291.4 ст. 291 ПКУ, до суми перевищення застосовують ставку єдиного податку у подвійному розмірі ставок, визначених п. 293.3 ст. 293 ПКУ, а також зобов’язані у порядку, встановленому главою 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розд. XIV «Спеціальні податкові режими» ПКУ, перейти на сплату інших податків і зборів, встановлених ПКУ.

Водночас, відповідно до п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ тимчасово, з 01 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, положення розд. XIV «Спеціальні податкові режими» ПКУ застосовуються з урахуванням, зокрема, таких особливостей:

платниками єдиного податку третьої групи з особливостями оподаткування можуть бути юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, до яких не застосовується обмеження щодо обсягу доходу (п.п. 9.2 п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ);

відсоткова ставка єдиного податку для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, встановлюється у розмірі 2 відс. доходу, визначеного відповідно до ст. 292 ПКУ (п.п. 9.4 п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).

При цьому після припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України платники єдиного податку третьої групи, які на день припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України використовували особливості оподаткування, встановлені п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, з першого дня місяця, наступного за місяцем припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, втрачають право на використання особливостей оподаткування, передбачених п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, і автоматично вважаються такими, що застосовують систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування, передбачених п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ (абзац перший п.п. 9.9 п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).

Після автоматичного повернення юридичної особи на третю групу єдиного податку за ставкою, що застосовувалась до дати обрання спрощеної системи з особливостями оподаткування, до суми граничного обсягу доходу, визначеного п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ не включається дохід, отриманий юридичною особою – платником єдиного податку третьої групи під час використання таким платником особливостей оподаткування, встановлених п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

Ставка у подвійному розмірі 6 або 10 відс. застосовується юридичною особою – платником єдиного податку третьої групи до суми перевищення обсягу доходу (1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року), отриманого таким платником у період перебування на спрощеній системі зі ставкою 3 або 5 відсотків доходу.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

Які ставки земельного податку повинні застосовувати власники (користувачі) земельних ділянок, якщо в прийнятому рішенні органу місцевого самоврядування відсутні ставки, що відповідають такій категорії земельної ділянки?

Головне управління ДПС у Черкаській області повідомляє, що  відповідно до ст. 19 Конституції України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР із змінами та доповненнями (далі – Конституція) передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діють у межах повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Повноваження органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування визначені ст. 122 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III зі змінами та доповненнями.

За змістом п. 1 частини першої ст. 33 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» зі змінами та доповненнями підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку для земель, що перебувають у власності територіальних громад, віднесено до виключних повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження, обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1 ст. 1 ПКУ).

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному ПКУ (п.п. 12.3.1 п. 12.3 ст. 12 ПКУ).

Відповідно до п.п. 12.3.2 п. 12.3 ст. 12 ПКУ при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів обов’язково визначаються об’єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов’язкові елементи, визначенні ст. 7 ПКУ з дотриманням критеріїв, встановлених розді. XII ПКУ для відповідного місцевого податку чи збору.

До повноважень сільських, селищних, міських рад (далі – Рада) щодо податків та зборів належать, зокрема, встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених ПКУ (п.п. 12.4.1 п. 12.4 ст. 12 ПКУ).

Згідно з п.п. 12.3.8 п. 12.3 ст. 12 ПКУ на період дії воєнного чи надзвичайного стану Ради мають право приймати рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів та податкових пільг із сплати місцевих податків та/або зборів без застосування процедур, передбачених Законом України від 11 вересня 2003 року № 1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» зі змінами та доповненнями. У разі введення воєнного чи надзвичайного стану в окремих місцевостях України положення п.п. 12.3.8 п. 12.3 ст. 12 ПКУ поширюється виключно на представницькі органи територіальних громад відповідних адміністративно-територіальних одиниць, на території яких введено воєнний чи надзвичайний стан.

Плата за землю у складі податку на майно належить до місцевих податків (п.п. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 та п.п. 265.1.3 п. 265.1 ст. 265 ПКУ).

Ради встановлюють ставки земельного податку в межах ставок визначених ст. 274 ПКУ (за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження)) та ст. 277 ПКУ (за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких не проведено).

Ради у відповідності до абзацу першого п. 284.1 ст. 284 ПКУ встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території, в рішеннях яких ставки земельного податку зазначаються за видами цільового призначення земель відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 зі змінами та доповненнями.

Якщо у чинному рішенні органу місцевого самоврядування відсутні ставки, що відповідають категорії земельних ділянок (основному цільовому призначенню землі), то з метою уточнення інформації щодо прийнятих рішень про встановлені ставки по земельному податку, платникам плати за землю необхідно звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування за місцем знаходження земельних ділянок.

При обчисленні податкових зобов’язань з плати за землю платник податку повинен застосовувати ставки земельного податку (в тому числі ставка «0»), зазначені у письмовій відповіді органу місцевого самоврядування на його запит.

Інформація для ФОП – «спрощенців»,

які надають в оренду земельні ділянки

Головне управління ДПС у Черкаській області нагадує, що згідно із п. 1 ст. 42 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV із змінами та доповненнями (далі – ГКУ) підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Пунктом 1 ст. 320 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-ІV власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Вказане положення також стосується використання майна, яке надається в оренду підприємцем на спрощеній системі оподаткування.

Підпунктом 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара не можуть бути платниками єдиного податку.

Таким чином, фізична особа – підприємець (ФОП) – платник єдиного податку може здавати частину земельної ділянки в оренду, площа якої не перевищує 0,2 гектара, за умови якщо решта земельної ділянки не перебуває в оренді.

Чи має право постачальник відкоригувати податкові зобов’язання, нараховані при постачанні товарів особі, яка реорганізувалася шляхом злиття (приєднання), у разі повернення таких товарів правонаступником?

Відповідно до п. 1 ст. 106 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-ІУ зі змінами та доповненнями (далі - ЦКУ) злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Пунктами 3, 6 ст. 4 розд. І Закону України від 15 травня 2003 року № 755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» зі змінами та доповненнями визначено, що у разі злиття юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутвореної юридичної особи та державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Припинення вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. У разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр), щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.     Враховуючи те, що товари повертаються не юридичною особою - отримувачем таких товарів, а її правонаступником - новим суб’єктом господарювання та новим платником ПДВ, то підстави для коригування податкових зобов’язань у постачальника відсутні.

Операція з повернення товарів правонаступником для цілей оподаткування ПДВ розглядається як операція з постачання товарів, яка відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПКУ є об’єктом оподаткування ПДВ. За результатами здійснення такої операції особа, яка повертає товар (правонаступник) зобов’язана нарахувати податкові зобов’язання, скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН.

Мінімальне податкове зобов’язання для користувачів сільськогосподарських угідь

Головне управління ДПС у Черкаській області нагадує, що з 01 січня 2022 року в Україні  запроваджено мінімальне податкове зобов’язання для користувачів сільськогосподарських угідь.

Мета новації – подолання тіньового ринку використання сільськогосподарських земель, адже наразі нараховується чимало випадків використання земельних ділянок, коли доходи, отримані   від реалізації сільськогосподарської продукції,   приховуються та оподатковуються не в повній мірі, а працівники, задіяні на сільськогосподарських роботах, оформлені неофіційно, або ж оформлені на занижені (мінімізовані) розміри офіційної заробітної плати, що сприяє ухиленню від оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Так, починаючи  зі звітування  за 2022 рік, платники податків – власники та користувачі сільськогосподарських земель у складі відповідної податкової декларації за податковий (звітний) рік зобов’язаний подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання.

Отже, мінімальне податкове зобов'язання (далі МПЗ) щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена, обчислюється за формулою:

МПЗ = НГОд х К х М / 12, де:

МПЗ - мінімальне податкове зобов'язання;

НГОд - нормативна грошова оцінка відповідної земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого Податковим Кодексом для справляння плати за землю;

К - коефіцієнт, який становить 0,05;

М - кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.

Мінімальне податкове зобов'язання (МПЗ) щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена, обчислюється за формулою:

МПЗ = НГО х S х К х М / 12, де:

МПЗ - мінімальне податкове зобов'язання;

НГО - нормативна грошова оцінка 1 гектара ріллі, наприклад, по Київській області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого Податковим Кодексом для справляння плати за землю;

S - площа земельної ділянки, в гектарах;

К - коефіцієнт, що становить 0,05;

М - кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.

Приміром, розрахуємо МПЗ з 1 га щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена.

Вартість ріллі по Київській області станом на 01.01.2022 – 26 531 грн. Припустимо, що земельна ділянка перебувала у користуванні платника цілий рік. Нагадаємо, що тимчасово, - за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки,  для розрахунку мінімального податкового зобов’язання застосовується «знижений»  коефіцієнт «К» із значенням 0,04 .

МПЗ = 26 531 * 1 * 0, 04 * 12 / 12 = 1061, 2

Далі обчислюється різниця між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок, шляхом віднімання від загального мінімального податкового зобов’язання загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.

Якщо МПЗ більше, ніж загальна сума сплачених СГ протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, та витрат на оренду земельних ділянок віднесених до сільськогосподарських угідь, то йому доведеться доплатити різницю.

Якщо МПЗ менше, або дорівнює загальній сумі сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок, то доплачувати не доведеться.

Нагадаємо, що у зв’язку з запровадженням на території України з 24 лютого 2022 року воєнного стану, до Податкового кодексу України внесено ряд змін та доповнень в частині адміністрування та сплати податків. Так, зокрема, доповнено пунктом 69.15 підрозділ 10 розділу ХХ ПКУ, відповідно до якого тимчасово, за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки, не нараховується та не сплачується загальне мінімальне податкове зобов'язання за земельні ділянки, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та/або за земельні ділянки, визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Щодо нарахування єдиного внеску на суму заробітної плати

працівника – особи з інвалідністю

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 7 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування – роботодавці нараховують єдиний внесок на суми нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі у натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95ВР «Про оплату праці».

Так, частиною п’ятою ст. 8 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок для роботодавців встановлюється у розмірі 22 відс. до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску.

Звертаємо увагу, у разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Умовою застосування зазначеної норми є перебування найманого працівника у трудових відносинах повний календарний місяць або відпрацювання всіх робочих днів звітного місяця, які передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності згідно із законодавством.

Разом з тим вимоги щодо нарахування єдиного внеску на заробітну плату (дохід), що не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, не застосовуються до заробітної плати (доходу) особи з інвалідністю, яка працює на підприємстві, в установі і організації, у фізичних осіб, де застосовується ставка 8,41 відсотка.

Враховуючи зазначене, якщо розмір заробітної плати працівника – особи з інвалідністю, де застосовується ставка 8,41 відс., не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, то нарахування єдиного внеску здійснюється роботодавцем на суму фактично нарахованої заробітної плати такому працівнику.

Щодо нарахування процентів по розстроченому (відстроченому) грошовому зобов’язанню (податковому боргу) платники податків здійснюють самостійно

Головне управління ДПС у Черкаській області інформує, що     розстроченням, відстроченням грошових зобов’язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов’язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 % річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу.

Так, якщо до розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми пені.
Нарахування процентів розпочинається наступного дня після початку дії розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) та наступного дня після граничного строку сплати чергової частки розстроченого (відстроченого) грошового зобов’язання (податкового боргу).
Нарахування процентів здійснюється у день фактичного погашення розстроченого (відстроченого) грошового зобов’язання (податкового боргу) (його частини) за весь період користування розстроченням (відстроченням).

Платники податків розраховують суму процентів на розстрочене (відстрочене) грошове зобов’язання (податковий борг) (його частку) самостійно та сплачують її одночасно зі сплатою розстроченої (відстроченої) або чергової частини розстроченої (відстроченої) суми у строки, визначені у відповідному договорі.

Одноденний розмір процентів при розрахунку округлюється до другого знака після коми в загальному порядку арифметичного округлення.
Надміру сплачені суми процентів можуть зараховуватись у рахунок сплати грошового зобов’язання (податкового боргу) в порядку, встановленому законодавством України.

Проценти нараховуються таким чином:

- у день фактичного погашення розстрочки (відстрочки);
- за весь період фактичного користування розстрочкою (відстрочкою);
-  на розстрочену (відстрочену) суму, що була діючою на момент кожного такого нарахування;

- із розрахунку 120 % річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття органом ДПС рішення про розстрочення (відстрочення).

За інформацієюзагальнодоступногоінформаційно-довідкового ресурсу.

Як визначається звичайна ціна майна, робіт, послуг при визначенні бази оподаткування резидентами Дія Сіті?

Звичайна ціна майна, робіт, послуг при визначенні бази оподаткування резидентами Дія Сіті – платниками податку, що сплачують податок на прибуток підприємств на особливих умовах, при здійсненні операцій, які є об’єктом оподаткування відповідно до пункту 135.2 статті 135, пункту 137.10 статті 137 та пункту 141.9 прим. 1 статті 141 Кодексу (крім визначення бази оподаткування у разі здійснення контрольованих операцій), визначається на рівні ціни договору, але не нижче ціни придбання майна (робіт, послуг), а для необоротних активів – не нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок календарного місяця, протягом якого здійснюються операції продажу (відчуження), ліквідації таких необоротних активів.

Для майна (крім необоротних активів), робіт, послуг, вироблених (створених, наданих) платником податку, звичайна ціна визначається на рівні ціни договору, але не нижче виробничої собівартості, яка розрахована за правилами бухгалтерського обліку відповідно до принципів, методів і процедур, визначених в обліковій політиці платника податку. Якщо в обліковій політиці такі принципи, методи і процедури не визначені, контролюючий орган самостійно розраховує виробничу собівартість відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Законом України № 2260-ІХ:чи передбачена відповідальність у разі заниження податкового зобов’язання платником податків у поданій декларації з податку на прибуток підприємств за 2021 рік та/або і квартал 2022 року у разі подальшого уточнення таких податкових зобов’язань в уточнюючому розрахунку до такої податкової декларації?

Головне управління ДПС у Черкаській області інформує, що Законом України від 12 травня 2022 року № 2260-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» внесено зміни до Податкового кодексу України.

Так, відповідно до змін, у разі самостійного виправлення платником податків у податкових періодах до 25 липня 2022 року, з дотриманням порядку, вимог та обмежень, визначених статтею 50 цього Кодексу, помилок, що призвели до заниження податкового зобов'язання у звітних (податкових) періодах, що припадають на період дії воєнного стану, такі платники звільняються від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених пунктом 50.1 статті 50 цього Кодексу, та пені.

Отже у разі, якщо платник у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2022 року занизив податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств та самостійновиправив в уточнюючому розрахунку до такої податкової декларації за цей період у податкових періодах до 25 липня 2022 року, то такий платник звільняється від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених пунктом 50.1 статті 50 цього Кодексу, та пені.

Водночас, зауважимо, що таке звільнення від відповідальності не застосовується до платника податків у разі виправлення помилок за звітний період – 2021 рік.

Закон України № 2260: чи потрібно за операціями з придбання товарів/послуг, які були здійснені, наприклад, у березні 2022 року платниками, що використовують касовий метод, а податковий кредит сформовано на підставі документа, що підтверджує дату списання коштів із банківського рахунка (видачі з каси) платника ПДВ, у квітні 2022 року, змінювати період формування ПК, якщо ПН, складена за операціями з їх постачання, зареєстрована в ЄРПН у червні (має дату складання, що припадає на березень 2022 року)?

Головне управління ДПС у Черкаській області інформує, що Законом України від 12 травня 2022 року № 2260-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» внесено зміни до Податкового кодексу України.

Так, відповідно дозмін Кодекс встановлює окремий термін реєстрації ПН/РК, складених за операціями з постачання товарів/послуг, що були здійснені у лютому-травні 2022 року, а тому у разі своєчасної реєстрації ПН/РК за такими операціями (в терміни, визначені підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу для різних ситуацій) постачальником період формування ПК покупця, що використовує касовий метод, не змінюється.

Закон України № 2260: на підставі яких документів за звітні періоди лютий-травень 2022 року формують податковий кредит платники податків, що використовують касовий метод обліку ПДВ?

Головне управління ДПС у Черкаській області інформує, що Законом України від 12 травня 2022 року № 2260-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» внесено зміни до Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 14.1.266 Кодексу касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з рахунків платника податку, відкритих в установах банків, та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, дата видачі з каси платника податків або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг) (далі – касовий метод).

Згідно з пунктом 32 прим. 2 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу за операціями з придбання товарів/послуг, за якими в ЄРПН постачальниками не зареєстровано податкові накладні та/або розрахунки коригування до них, платники податку можуть сформувати ПК за податкові періоди лютий, березень, квітень, травень 2022 року виходячи з сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у складі вартості придбаних товарів/послуг, на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, що підтверджують товарів/послуг, або документів, що підтверджують надання інших видів компенсацій вартості поставлених (чи тих, що підлягають постачанню) товарів/послуг.

Таким чином, підставою для формування податкового кредиту за звітні періоди лютийтравень 2022 платниками, що використовують касовий метод, є документ, що підтверджує дату списання коштів із банківського рахунка (видачі з каси) платника ПДВ або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (чи тих, що підлягають постачанню) йому товарів/послуг.

« повернутися