Довгожителька села Бобриця святкує свій 100-й день народження
Кожний 100-річний ювілей є гордістю району, області, у кожного з них своя історія, свої секрети довголіття. Коли чуєш про те, що хтось відсвяткував сторічний ювілей, підсвідомо починаєш вірити, що чудеса існують.
Таку подію можна назвати найграндіознішою в житті не тільки ювіляра, але і всього села. Ці люди є очевидцями багатьох історичних подій минулого століття, носіями наших традицій, глибокої життєвої мудрості.
У колі родини сьогодні, 23 вересня 2022 року, зустріла свій 100-й день народження Краєва Анастасія Степанівна.
З цієї нагоди зі словами щирих привітань, побажань міцного здоров’я, гарного настрою, бадьорості духу, родинного тепла та миру додому до ювілярки завітали із подарунками працівники Бобрицької сільської ради Черкаської області.
Вітаючи Анастасію Степанівну з особистим святом, секретар Лариса Володимирівна зазначила, що саме на таких людей потрібно рівнятися нинішньому поколінню, вчитися у них мудрості та гідності, бути такими ж чуйними та надійними. Прожити 100 років – значить прожити цілий вік.
Анастасія Степанівна народилась та прожила все своє життя в селі Бобриця. Пережила і роки голодомору 1932-1933 років, які закарбувались в її пом’яті, і тяжкі роки Другої світової війни, коли чоловік воював, а вона сама ростила дітей.
Все життя ювілярка важко працювала на фермі дояркою.
І знов доля дала їй нові випробування. Ще молодою померла її невістка і на плечі бабусі Насті лягло виховання двох онуків : Олександра, якому щойно виповнилося 7 років, та Алли, 14 років. Увесь час турбувалася за добробут родини. Ніби повсякденна робота, але ж всі ми знаємо, як жити в селі : утримувати в порядку огороди та немале господарство. Вже і правнуки підросли – Ілля студент та Софія школярка. І все це в одній родині, в одній хаті. Також бабуся має від другого сина онуків Руслана, Віктора та Людмилу.
Анастасія Степанівна глибоко віруюча людина, знає багато молитов та Закони Божі, ще й досі відвідує православну церкву.
Дивлячись на цю життєрадісну, привітну жінку, важко повірити, що за її плечима вже сотня прожитих літ. За 100 років Анастасія Степанівна пройшла нелегкий шлях. Зараз ще й досі радує свою родину повагою серед односельчан.
Сто років для світу – це маленька крихта у просторі часу, сто років для людини – майже вічність. Роки радісні і тяжкі, святкові і буденні, насичені подіями та непередбачуваними змінами. Але, незважаючи на поважний вік, ювілярка своєю життєвою силою надихає оточуючих на нові трудові звершення.
