НАЦІОНАЛЬНА ПРОГРАМА ЗМЕНШЕННЯ ЗАХОРОНЕННЯ БІОВІДХОДІВ

Дата: 13.09.2023 16:13

Кількість переглядів: 43

Додаток 2.

НАЦІОНАЛЬНА ПРОГРАМА ЗМЕНШЕННЯ ЗАХОРОНЕННЯ БІОВІДХОДІВ

Зміст

ВСТУП   5

1.      Специфічні особливості територій України щодо ранжування утворення відходів, що біологічно розкладаються. 12

2.      Поточний стан збирання та оброблення відходів, що біологічно розкладаються  15

2.1.       Збирання та оброблення зелених садово-паркових відходів  15

2.2.       Збирання та оброблення побутових відходів, що біологічно розкладаються  15

2.3.       Збирання та оброблення паперу і картону  16

2.4.       Перспективи практики домашнього компостування  17

2.5.       Можливості використання виробленого компосту  17

2.6.       SWOT-аналіз  17

3.      Цільових показників зменшення захоронення побутових відходів, що біологічно розкладаються  20

4.      Управління побутовими відходами, що біологічно розкладаються  22

4.1.       Роздільне збирання відходів, що біологічно розкладаються від домогосподарств та харчової промисловості 22

4.2.       Рециклінг побутових відходів, що біологічно розкладаються  23

4.3.       Компостування побутових відходів, що біологічно розкладаються  24

4.4.       Домашнє компостування  24

4.5.       Анаеробне зброджування побутових відходів, що біологічно розкладаються  26

4.6.       Механіко-біологічне оброблення відходів, що біологічно розкладаються  26

4.7.       Спалювання  27

5.      Управління відходами сільського господарства  29

5.1.       Поточна ситуація щодо управлінням сільськогосподарськими відходами  29

5.2.       Основні проблеми, що підлягають вирішенню: 29

5.3.       Принципи реформування системи управління відходами сільського господарства  30

5.4.       Потенційні можливості для оброблення сільськогосподарських відходів  30

6.      Реалізація Програми  38

6.1.       Інформаційні кампанії 38

6.2.       Регіональні плани управління відходами  38

6.3.       Формування ринку компосту  39

7.      Витрати на реалізацію національної програми  40

7.1.       Фінансування  40

7.2.       Вартість оброблення побутових відходів, що біологічно розкладаються  40

7.3.       Витрати населення  41

7.4.       Економічні інструменти для управління відходами, що біологічно розкладаються  41

8.      План дій Програми  43

9.      Моніторинг Національної програми, оцінка виконання та звітність  46

10.         Заходи та показники досягнення Національної програми  47

ПЕРЕЛІК ТАБЛИЦЬ

Таблиця 1. Чисельність населення України в 2021-2023 рр, станом на початок року  13

Таблиця 2. Прогноз чисельності населення України на період до 2035 р. 13

Таблиця 3. Розміщення населення України в 2023 р. (тис. осіб) 14

Таблиця 4 SWOT аналіз наявних умов для зменшення захоронення відходів, що біологічно розкладаються  18

Таблиця 5. Заходи та основні показники досягнення Національної програми  47

Таблиця 6. Індикатори моніторингу та оцінки виконання Національної програми  48

ПЕРЕЛІК АБРЕВІАТУР

ВИЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНІВ

Відходи, що біологічно розкладаються - це будь-які відходи, що здатні до анаеробного чи аеробного розкладання, такі як харчові та садові відходи, а також папір і картон.

Біовідходи - відходи, що мають властивість піддаватися анаеробному або аеробному розкладу, такі як відходи харчових продуктів або відходи харчової промисловості на всіх етапах виробництва та споживання, відходи від зелених насаджень.

ВСТУП

Національна програма зменшення захоронення біовідходів розроблена у зв’язку з зобов'язання України у сфері управління відходами, зокрема на виконання вимог Директиви 1999/31/EC щодо захоронення відходів та статті 40, частини 7 ЗУ «Про управління відходами».

Одним з показників економічного зростання країни є збільшенням кількості утворюваних відходів в процесі життєдіяльності людини та її господарської діяльності поза межами житла. В структурі утворюваних відходів більше половини становлять відходи, що біологічно розкладаються - харчові відходи, садові відходи, папір, картон, та інші, які здатні до анаеробного чи аеробного розкладання.

Національна програма зменшення захоронення біовідходів (далі – Національна програма), як складова Національного плану управління відходами в Україні, розроблена ЦООВ, що реалізує державну політику у сфері управління відходами у відповідності до чинного законодавства України та вимог ЄС і підлягає затвердженню КМУ.

Національна програма направлена на поступове скорочення кількості відходів, що біологічно розкладаються, призначених для захоронення, поетапне зменшення обсягів захоронення, покращення управління даним видом відходів з метою зменшення впливу на навколишнє природне середовище.

Основною метою заходів Національна програми є зменшення обсягів утворення та потрапляння в атмосферу парникових газів в процесі остаточного видалення відходів, що біологічно розкладаються на полігони та звалища.

Розрахункові дані свідчать про те, що в Україні кількість утворених побутових відходів, що біологічно розкладаються становить в середньому 5,2 млн тонн на рік.

Сфера дії Національної програми зменшення захоронення біовідходів

Національна програма визначає цілі, які ставить перед собою Україна, що мають бути досягнені в управлінні відходам, що біологічно розкладаються.

Проведено аналіз наявної ситуації в країні та можливості досягнення цілей. Для більш точного визначення необхідних заходів, очищені потоки відходів, що біологічно розкладаються (папір, картон, зелені відходи з парків і садів, харчові та кухонні відходи відходи) та змішані відходи, що біологічно розкладаються розглядаються окремо.

Пропонуються низка варіантів і технологічних рішень для оброблення відходів, що біологічно розкладаються та оцінено їх переваги та недоліки.

Для кількісної оцінки реалізації поставлених цілей розроблено індикатори. Реалізація заходів і планування діяльність та їх фінансове забезпечення відображено в плані заходів.

Методологія, тенденції та прогнози

В процесі розроблення Національної програми зменшення захоронення біовідходів проаналізовано наявну інформацію про:

§ кількість і тип компонентів, що біологічно розкладаються у побутових відходах;

§ економічний і соціальний стан населення, динаміка (природний приріст, міграція) тощо;

§ стан сільського господарства України, вирощувані культури та площі, зайняті ними, потреба в підживленні.

Проаналізовано існуючі практики збирання та транспортування відходів в Україні, зокрема компонентів, що біологічно розкладаються, а також заплановані потужності для їх оброблення.

На основі отриманої інформації та проведених аналізів можна зробити наступний короткий виклад існуючого стану справ щодо відновлення та видалення побутових відходів в Україні:

1. Основна частина всіх відходів, що біологічно розкладаються потрапляє на полігони та звалища;

2. Діяльність з компостування та попереднього оброблення практично відсутня;

3. Збиранням та вивезенням побутових відходів охоплено 85% міст і приблизно 66% сільських населених пунктів;

4. Оплата вартості послуг з управління побутовими відходами для домогосподарств становить від 0,32 до 0,73% від середньорічного наявного доходу на одну особу;

5. На більшості полігонів та звалищ побутових відходів, які не відповідають нормативним вимогам, відомості про склад та кількість видалених відходів, ґрунтується на експертній та бухгалтерській оцінці, у зв’язку з відсутністю вагового та вхідного контролю;

6. Відсутність детальних досліджень морфологічного складу відходів у різних регіонах України ускладнює визначення морфологічного складу на національному рівні;

7. У сільській місцевості велика частина відходів, що біологічно розкладаються використовується як їжа для домашніх тварин або спалюється;

8. Оціночна кількість побутових відходів у сільській місцевості становить в середньому до 300 кг/рік (120 кг з яких ті, що біологічно розкладаються), тоді як у містах побутові відходи, в т.ч. відходи від комерційних установ становлять близько 330-380 кг/рік (140 з яких біологічно розкладаються);

9. Середньорічна кількість відходів, що біологічно розкладаються, утворених у країні становить 5,2 млн. т (47% утворених побутових відходів), припускаючи, що ця група включає харчові продукти, папір, картон, садові та деревні відходи, а також  відходи текстилю, кістки, шкіру та  ін. (неідентифіковані) відходи.

Євроінтеграційний контекст

Відповідно Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами з іншої сторони. (Ратифіковано із заявою Законом 1678- УІІ від 16.09.2014).  Розділу У: Економічне та галузеве спіробітництво Глава 6: Навколишнє середовище, Додатку ХХХ, Україна має імплементувати положення Директиви № 1999/31/ЄС про захоронення відходів зі змінами і доповненнями, внесеними Регламентом (ЄС) № 1882/2003 (далі – Директива), зокрема підготовити національну стратегії щодо зменшення кількості міських відходів, що розкладаються під впливом мікроорганізмів (біорозкладані), які спрямовуються на полігони.

Директива Ради 1999/31/ЄС від 26 квітня 1999 року про захоронення відходів^[1], з метою зменшення негативного впливу на навколишнє природне середовище побутових відходів, що біологічно розкладаються, вводить вимоги щодо поступового зменшення кількості ПВ, які видаляються на полігони. Кожна з держав-членів ЄС повинна розвивати і подавати до Європейської комісії національну стратегію управління відходами, що біологічно розкладаються. У стратегії мають бути визначені заходи та дії для досягнення цілей, встановлених Директивою щодо поступового скорочення видалення ВБР та покращення загальне управління ними.

Цілі, визначені ст. 5, абз. 2 Директиви 1999/31/ЄС відносяться до загальної кількості відходів, що біологічно розкладаються, утворених у 1995 р. або останньому перед 1995 р., для яких є стандартизовані дані в EUROSTAT і включають поетапне зменшення обсягів видалення відходів, що біологічно розкладаються з 75% до 35% за десятилітній період та до 10% до 2035 року чи 2040 - для держав-членів, яким було надано 5-річний відступ через відносно низьку продуктивність, тобто >60 % рівня видалення у 2013 році.

З огляду на те, що за базовий рік в Директиві 1999/31/ЄС, яка була прийнята в 1999р., був прийнятий 1995р, в НПУВ до 2035рр., пропонується за базовий рік взяти 2016р., оскільки саме він є базовим в затвердженій Національній стратегії УВ в Україні до 2030р. Рік відліку для виконання цільових показників пропонується взяти 2022 у якому було прийнято ЗУ «Про управління відходами», який імплементує в українське законодавство положення згаданої Директиви.

Зважаючи на часові проміжки надані для виконання цільових показників з зменшення видалення на полігони відходів, що біологічно розкладаються (75% через 5 років, 50% через 8 років, 35% - через 15 років - після прийняття Державами-членами та введенням ними в дію законів, підзаконних нормативно-правових актів та адміністративних положень, необхідних для дотримання вимог Директиви). У рамках Пакету заходів щодо циркулярної економіки, Директиву оновили у 2018 році та включили додаткову ціль зменшення видалення на полігони відходів, що біологічно розкладаються до 10% до 2035 року (відтермінування у досягненні цілі на 5 років – до 2040 надається для держав-членів, через відносно низьку ефективність виконання ЦП, тобто >60 % рівня видалення у 2013 році). Крім того, якщо відтермінування застосовано, держава-член все одно повинна забезпечити, щоб загальна кількість видалених побутових відходів не перевищувала 25 % у 2035 році. Україна після прийняття в члени ЄС потрапляє в дану категорію.

Цільові показники зменшення захоронення побутових відходів, що біологічно розкладаються

Таким чином, враховуючи поступове наближення до європейського законодавства, пропонується у Національні програмі зменшення захоронення біовідходів визначити наступні цільові показники:

1. до 2025 р. захоронення побутових відходів, що біологічно розкладаються необхідно зменшити до 75 % від загальної маси побутових відходів, що біологічно розкладаються, утворених у 2016 року;

2. до 2030 року захоронення побутових відходів, що біологічно розкладаються необхідно зменшити до 50% від загальної маси побутових відходів, що біологічно розкладаються, утворених у 2016 року;

3. до 2035 р. захоронення побутових відходів, що біологічно розкладаються необхідно зменшити до 25% від загальної маси побутових відходів, що біологічно розкладаються, утворених у 2016 року.

4. до 3040 р. захоронення побутових відходів, що біологічно розкладаються необхідно зменшити до 10% від загальної маси побутових відходів, що біологічно розкладаються, утворених у 2016 року.

Визначення термінів

У законодавстві ЄС є два різних визначення – біовідходи та відходи, що що біологічно розкладаються, з різним значенням і цілями.

Визначення біорозкладних відходів міститься в Директиві 1999/31/ЄС про захоронення відходів і має більш широке значення, оскільки включає всі види відходів, що біологічно розкладаються, захоронення яких необхідно обмежити.

Директива Ради 1999/31/ЄС від 26 квітня 1999 року про захоронення відходів визначає, що термін «відходи, що біологічно розкладаються», що  означає будь-які відходи, що здатні до анаеробного чи аеробного розкладання, такі як харчові та садові відходи, а також папір і картон.

Визначення біовідходів включено в Рамкову Директиву 2008/98/ЄС про відходи і є вужчим за обсягом, ніж визначення відходів, що біологічно розкладаються.

Рамкова директива про відходи 2008/98/EC від 19.11.2008 р. вводить більш вужче поняття -  «біовідходи». Біовідходи  - це біорозкладні садові та паркові відходи, харчові та кухонні відходи домогосподарств, установ, ресторанів, гуртової торгівлі, їдальнь, закладів громадського харчування і роздрібної торгівлі, а також аналогічні відходи харчопереробних підприємств з метою категоризувати відходи для системи роздільного збирання.

Вони поділяються на два основних потоки:

§ зелені відходи з парків і садів, які містять близько 50-60% вологи;

§ деревні і кухонні відходи, де вміст вологи досягає до 80%,  природні добрива, осад стічних вод або інші біологічно розкладні відходи такі як натуральний текстиль, папір або оброблена деревина.

Відповідно до Рамкової директиви про відходи 2008/98/EC, країни-члени повинні вживати заходів і заохочувати:

а) роздільне збирання біовідходів з метою компостування та анаеробної деградації біовідходів;

b) оброблення біовідходів у спосіб, який забезпечує високий ступінь захисту навколишнього середовища;

в) використання екологічно безпечних матеріалів виробництва органічних відходів.

Рамкова директива про відходи для заохочення держав-членів до окремого збирання та оброблення  біовідходів дозволяє включити їх у розрахунок загально обов’язкових цілей щодо оброблення побутових відходів. Крім того, ця директива дозволяє встановити мінімальні вимоги в ЄС для управління біовідходами, а також критеріїв якості компосту з біовідходів, у т.ч вимоги до походження відходів і процесів оброблення. Ці критерії мають завдання підвищити довіру споживачів і розширити ринок за рахунок ціни при раціональному використанні матеріалів.

У Європейському Союзі відходів, що біологічно розкладаються складають від 30% до 40% обсягів утворюваних побутових відходів. В середньому 41% побутових відходів вивозиться на полігони, у деяких державах-членах (наприклад, Польщі, Литві) цей відсоток перевищує 90%.

Однак захоронення відходів, що біологічно розкладаються на полігонах та сміттєзвалищах пов’язане з серйозними екологічними ризиками, такими як викиди парникових газів, забруднення ґрунту та ґрунтових вод. З господарського та природного циклу вилучаються  цінні ресурси (компост, енергія). Таким чином порушуються основоположні принципи політики ЄС щодо відходів та сталого управління ресурсами, особливо «ієрархії відходів», яка має бути основою політики управління відходами.

Для управління відходів, що біологічно розкладаються відходами, які вивозяться на полігони, не існує єдиної модель, яка найкраще підходить для охорони навколишнього середовища. Управління цим видом відходів залежить від ряду місцевих факторів, серед яких системи збирання відходів, склад і якість відходів, кліматичні умови, можливість використання різних продуктів, отриманих з відходів, таких як електроенергія, тепло, біогаз або компост.

Варіанти управління біовідходами включають, окрім запобігання утворення відходів, збирання (окремий або у складі змішаних відходів), анаеробне розкладання та компостування, спалювання та захоронення. Екологічні та економічні переваги різних методів оброблення істотно залежать від місцевих умов, таких як щільність населення, інфраструктури та клімату, а також наявності кінцевих ринків збуту продукту (енергоносій, компост тощо).

Загальні вимоги до управління  відходами, що біологічно розкладаються, наприклад захист навколишнього середовища та здоров'я людини під час оброблення та видалення відходів, пріоритети перероблення відходів, закріплені в новій Рамковій директиві про відходи, які також містять специфічні елементи, пов’язані з біовідходами (нові цілі рециклінгу побутових відходів, які можуть включати біовідходи) та механізми, що дозволяють визначати критерії якості компосту.

Поліпшення управління відходами, що біологічно розкладаються в Україні принесе наступні переваги:

§ зменшення викидів парникових газів, виражених у еквіваленті CO2, щодо скорочення викидів для секторів, які не охоплені Схемою торгівлі викидами;

§ використання відновлюваної енергії у транспорті, наприклад, як паливо для автомобілів використовується біогаз, отриманий з біовідходів, отримання  енергії з відновлюваних джерел,  якщо всі біовідходи перетворювати в енергію;

§ формування ринку якісного компосту;

§ економія ресурсів за рахунок заміни 10% фосфорних добрив, 9% калійних добрив і 8% кальцієвих добрив компостом;

§ покращення виснажених сільськогосподарських ґрунтів компостом та вирішення проблеми деградації ґрунтів.

Українське законодавство, яке регулює питання управління із відходами та матеріалами, що біологічно розкладаються:

§ Закон України «Про управління відходами» - запобігання утворенню, зменшення обсягів утворення відходів, зниження негативних наслідків від діяльності з управління відходами, сприяння підготовці відходів до повторного використання, рециклінгу і відновленню

§ Закон України «Про альтернативні джерела енергії» - визначає правові, економічні, екологічні та організаційні засади використання альтернативних джерел енергії (біомаси, газу з органічних відходів, газу каналізаційно-очисних станцій, біогазів) та сприяння розширенню їх використання у паливно-енергетичному комплексі. Регулювання питання встановлення «зеленого тарифу».

§ Закон України «Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною» - визначає організаційні та правові засади діяльності фізичних та юридичних осіб, пов’язаної з утворенням, збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, переробкою, утилізацією, видаленням побічних продуктів тваринного походження.

Принципи Національної програми зменшення захоронення відходів, що біологічно розкладаються

Програма базується на таких принципах:

§ «сталого розвитку» - використання природних ресурсів таким чином, що вони не знищувалися або пошкоджувалися та не обмежувалися можливості їх використання майбутніми поколіннями;

§ «профілактики» – зменшення обсягів утворення відходів де це можливо;

§ «запобігання» – потенційні проблеми, які слід передбачити, запобігти на ранній стадії;

§ «забруднювач платить» - власники та утворювачі відходів, які забруднюють навколишнє природне середовище, відшкодовують повну вартість шкоди, спричиненої в результаті їхніх дій;

§ «територіальної наближеності» - відходи, які потрібно обробляти якомога ближче місця їх утворення;

§ «ієрархії управління відходами»:

1. запобігання утворенню відходів - шляхом зменшення кількість та/або вмісту небезпечних речовин в утворюваних відходах;
2. підготовка до повторного використання – багаторазове використання продукції або предметів того або іншого призначення;
3. рециклінг - перероблення відходів і використання їх як сировини для виробництва такої або іншої продукції;
4. відновлення відходів (у тому числі виробництва енергії);
5. видалення відходів - шляхом захоронення або спалювання відходів, без рекуперація енергії у разі відсутності іншого відповідного рішення;

§ «найкращих доступних технологій та методів» - використання рішення (або комбінація рішень), які для заданих цілей і обставин забезпечують найбільшу користь або найменшу шкоду навколишньому середовищу, як в короткостроковій, так і довгостроковій перспективі;

§ «інтегрованого управління відходами» - система правових, технічних, організаційно

§ господарських заходів та обов'язків, що забезпечують взаємодію та оптимальне поєднання різних методів і підходів, спрямованих на досягнення економічної і екологічної ефективності управління відходами;

§ «участі громадськості»:

1. інформування населення про вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини, про можливості та відповідальність щодо запобігання, відновлення або видалення відходів;
2. врахування громадської думки при плануванні заходів і дій та прийняття рішень у сфері управління відходами;
3. громадський контроль та участь у виконанні запланованих заходів та дій.

1. Специфічні особливості територій України щодо ранжування утворення відходів, що біологічно розкладаються.

Кількість утворення відходів, що біологічно розкладаються в населених пунктах та застосування варіантів їх зменшення залежить від розмірів і функціонального типу поселення. Для населених пунктів характерні різні типи житлової забудови - багатоповерхові та одноквартирні садибні будинки, з або без прибудинкової території. У сільській місцевості переважають садибні будинки, з відносно великими присадибними ділянками (понад 10000 м ²).

В містах є два основних типи житлової забудови - мікрорайони з багатоповерховою забудовою, що включає центральну частину міста та мікрорайони (переважно передмістя), де переважають садибні будинки з присадибною ділянкою до 10000 м² .

В Програмі виділяється три типи житлової забудови населених пунктів по трьох типах регіонів за даними Держстату про чисельності населення на 2022 р.:

Території типу "А" - центральна частина міста та мікрорайони житлової забудови.

Для них характерні контейнерні майданчики для розміщення спільних контейнерів для збирання відходів, в т. ч. і роздільного. Здійснення контролю з боку населення та органів контролю за «чистотою» відходів при запровадженні систем роздільного збирання практично відсутнє.

Особливості:

§ Населення в населених пунктах понад 25 тис. жителів

§ Охоплене населення – 17 162,4 тис. жителів

§ 1343 міські населені пункти

Території типу "Б" - одноквартирні приватні будинки в передмісті.

Вони характеризуються великою кількістю відходів, що біологічно розкладаються, наявністю індивідуальних контейнерів місткістю 120 та 240 л для збирання відходів, передумовами для належного контролю населенням та контролюючими органами при запровадженні систем роздільного збирання.

Домогосподарства в цих районах часто мають власні присадибні ділянки для ведення господарства і більш зацікавлені в ідеї збирання відходів, що біологічно розкладаються та/або їх компостування.

Особливості:

§ Населення в населених пунктах від понад 25 тис. жителів

§ Охоплене населення - 8 064,4 тис. жителів

§ 1082 міські  населені пункти

Території типу «В» – садибні будинки в сільських населених пунктах.

Вони характеризуються великою кількістю відходів, що біологічно розкладаються наявністю індивідуальних контейнерів для збирання відходів, передумовами для належного контролю населенням та контролюючими органами при запровадженні систем роздільного збирання. Однак рівень охоплення населення збиранням та вивезенням побутових відходів в переважній більшості сільських населених пунктів відсутній або носить епізодичний характер через цілий ряд об’єктивних та суб’єктивних факторів.

Домогосподарства в цих районах часто мають власні городи і більш зацікавлені ідеєю збирання відходів, що біологічно розкладаються та/або їх компостування. Біовідходи використовуються для відгодівлі домашніх тварин, а для компостування - деякі тваринні та зелені відходи з домогосподарств та присадибних ділянок.

Особливості:

§ Населення в сільських населених пунктах

§ Охоплене населення – 10 191,3 тис. жителів

§ 28 372 сільські населені пункти

Населення. Тенденції змін та прогноз.

За даними Держстату України станом на 01.01.2021 р. постійна чисельність населення України становила 41 588, 4 тис. осіб, з яких 28 959,5 тис. осіб (69,6%) - міське населення і 12 628, 8 тис. осіб (30,4%) – сільське населення. Станом на 01.01.2022 р. чисельність населення України скоротилась  на 421,1 тис. осіб і  становила 41 167,3 тис. осіб, з яких частка міського населення складала 69,8%, а сільського – 30,2%. З початком війн в 2022 р. чисельність населення суттєво скоротилась за рахунок зовнішньої міграції та примусової міграції на територію РФ і Білорусі.

Таблиця 1. Чисельність населення України в 2021-2023 рр, станом на початок року

За демографічними прогнозами до 2035 р. чисельність населення України продовжить зменшуватися, що наочно ілюструють дані таблиці:

Таблиця 2. Прогноз чисельності населення України на період до 2035 р.

Відсоток зменшення населення в прогнозованому періоді досить значний і суттєво перевищує очікувані показники зменшення населення за цей період у всіх інших країнах ЄС.

Щодо розподілу населення за місцем проживання, то очікується незначне зростання відсотку міського населення під впливом внутрішніх  міграційних процесів.

Таблиця 3. Розміщення населення України в 2023 р. (тис. осіб)

2. Поточний стан збирання та оброблення відходів, що біологічно розкладаються
1. Збирання та оброблення зелених садово-паркових відходів

Відходи з громадських парків, кладовищ, придорожніх насаджень тощо зазвичай збираються окремо, найчастіше комунальними підприємствами з благоустрою. Ці відходи вивозяться окремо від інших побутових відходів і видаляються на полігони без попереднього оброблення та компостування. В окремих територіальних громадах запроваджена практика компостування зелених садово-паркових відходів, однак статистична звітність про даний вид діяльності відсутня.  Компостування проводиться в валах, без попереднього подрібнення гілок і листя, тому процес відбувається повільно (більше року), а готовий продукт використовують як мульчу в парках.

Існує кілька причин, чому органи місцевого самоврядування не документують дану діяльність. Насамперед через законодавчі прогалини та існуючі санітарно-гігієнічні та екологічні вимоги до оформлення ділянок для компостування, а також через непрозоре інвестування коштів для придбання дробильного обладнання та машин для просіювання кінцевого продукту, процедури найму робітників тощо. Для цих інвестицій, а також для операційних витрат необхідні кошти, що пов'язано з підвищення оплати вартості надання  послуг управління побутовими відходами. Оскільки вартість видалення таких відходів досить низька, а економічний ефект від продажу компосту малий, громади вважають за краще не обробляти зелені відходи. Крім цього відчувається відсутність досвіду компостування зелених садово-паркових відходів та ринку збуту компосту.

У великих містах, де є великі зелені зони і сади, компостування може бути запроваджено як ефективний захід для зменшення кількості видалених відходів, які займають значні площі на полігонах і сміттєзвалищах. В багатьох європейських країнах існують законодавчі обмеження або заборони їх зберігання на території.

Конкретні обсяги зелених садово-паркових відходів залежать від кількості зелених насаджень у відповідному житловому масиві, яка згідно норм ДБН повинна складати не менше 5 м² на людину. Загалом кількість цих відходів у містах оцінюється в 25-30 кг/жителя на рік.

2. Збирання та оброблення побутових відходів, що біологічно розкладаються

Середньорічні обсяги відходів, що біологічно розкладаються складають 47% (близько 5,2 млн.тон), загального обсягу утворюваних побутових відходів в Україні, які суттєво розрізняються за регіонами та типами населених пунктів. Максимальна кількість утворюється в сільській місцевості та слабо урбанізованих районах. Це пояснюється рівнем доходів, структурою споживання та демографічними особливостями  регіонів.

Побутові відходи, що біологічно розкладаються на даний час практично не збираються окремо. В 70-80 роки минулого століття практично в усіх міських населених пунктах було запроваджено практику збирання харчових відходів, частина яких направлялась на відгодівлю худоби.

Хоча захоронення є найменш бажаним варіантом управління компонентами, що біологічно розкладаються у складі побутових відходів, це залишається найпоширенішим способом їх оброблення в Україні.

У 2020 році був побудований пілотний майданчик для компостування в м. Львові з потужністю близько 10000 т/рік. Незважаючи на хороший старт проєкту, на даний час відходи компостуються в меншій кількості через погано організовану роз’яснювальну роботу серед населення про систему збирання біологічно розкладних відходів, відсутність підготовленого персоналу для здійснення діяльності, хоча в місті облаштовано майже 1600 площадок для їх збирання.

У сільській місцевості найбільш поширеними практиками, пов'язаними з видаленням ВБР є:

§ використання кухонних і городніх залишків на корм худобі;

§ накопичення змішаних куп із гноєм, рослинними та кухонними відходами в полі (терикони не перевертають, але через один-три роки придатні для використання як поліпшувач ґрунту);

§ накопичення змішаних куп з гноєм (купи не перевертають, але через два-три роки компостований гній використовують як покращувач ґрунту);

§ спалювання зелених відходів з присадибних ділянок та листя.

Відповідно до вимог Закону «Про управління відходами» органи місцевого самоврядування мають включити до своїх планів управління відходами заходи щодо роздільного збирання побутових відходів та будівництво централізованих майданчиків для їх компостування.

Слід зазначити, що часто не проводиться різниця між побутовими і відходами сільського господарства, тому в місцевих планах управління відходами, також має плануватися будівництво гнойовиків.

Відходи тваринного походження та гною не є побутовими відходами,  вони потрапляють в більш суворі і специфічні положення Регламенту 1774/2002/ЄС про побічні продукти тваринного походження та однойменні вітчизняні нормативно-правові акти. За управління цими відходами відповідає Міністерство аграрної політики та продовольства України.

В майбутньому можливе оброблення відходів, що біологічно розкладаються з використанням механіко-біологічних методів обробки та компостування на новостворюваних об’єктах.

Напрацювання щодо інфраструктури є у Біоенергетичної Асоціації України, зусилля якої сконцентровані на агропромисловому комплексі.

3. Збирання та оброблення паперу і картону

Відповідно до Директиви 94/62/EC, зміненої Директивою 2004/12/EC щодо упаковки і відходів упаковки, створюються  організації з утилізації відходів упаковки, які мають дозвіл на організацію систем роздільного збирання відходів упаковки. В Україні на даний час не реалізується принцип розширеної відповідальності виробника через відсутність законодавчого забезпечення даного процесу, а діючі раніше норми Постанови КМУ №915 відмінені. Тому у цьому вакуумі діють сірі та напівлегальні схеми збирання та оброблення паперу та картону, які не обліковуються у офіційній статистичній звітності.

Потребу в макулатурі відчувають усі українські підприємства, які виробляють папір і картон. В Україні у рік споживається близько 1,5 млн. т картонно-паперової продукції. Із загального обсягу споживаної внутрішнім ринком продукції галузі повертається в якості вторинної сировини, близько 800 тис. т, а потреба під наявні виробничі потужності становить близько 1,2 млн тонн. При цьому значну частину вторинної сировини ці підприємства закуповують за кордоном (Румунія, Молдова та ін.) близько 350 тис. тон макулатури при загальній річній переробці близько 1,3 млн. т тобто, за рахунок імпортної сировини забезпечувалося близько 27% виробничих потреб.

З цього приводу в Національній програмі управління відходами пропонується роздільне збирання відходів упаковки. На даний момент паперові відходи залишається поза системою роздільного збирання, для яких не запроваджена «відповідальність виробника» - напр. газети, журнали та канцелярський папір. У країні проводиться кілька ініціатив щодо роздільного збирання офісного паперу в компаніях та адміністраціях, але вони не демонструють стабільних результатів.

Для досягнення цілей Національної програми, газети та офісний папір слід почати збирати окремо та піддавати рециклінгу. Ініціатива роздільного збирання цих паперових відходів має походити від органів місцевого самоврядування. Практичні кроки можна зробити, підписавши угоди/контракти на збирання цього виду ресурсоцінних компонентів організаціями з рециклінгу або іншими компаніями, а також з газетними групами або розповсюджувачі газет.

4. Перспективи практики домашнього компостування

Компостування в домашніх умовах може здійснюватися лише мешканцями сільської місцевості та приміських районів великих і малих міст в рамках пілотних проєктів, що супроводжуються інтенсивною інформаційною та просвітницькою кампанією в кожному окремому випадку. Успішна реалізація схеми домашнього компостування потребує значних зусиль з боку органів місцевого самоврядування щодо поширення інформації та підвищення обізнаності, а також щодо нагляду та контролю за використанням і ефективністю цієї схеми.

Враховуючи те, що 30,4% населення України проживає в сільській місцевості та а 24,6% - в малих містах за умови високого рівня ефективності використання охоплення схемою домашнього компостування забезпечить зниження на 2,5% загального обсягу утворення ПВ до 2035 р., що  потребує  2,6 мільйона компостерів із загальним обсягом витрат близько 105,0 млн Євро. Компостери не повинні видаватися безкоштовно - лише за пільговою ціною чи з знижкою, або закуповуються органами місцевого самоврядування.

5. Можливості використання виробленого компосту

Використання компосту, виробленого з осаду стічних вод та з (компостованого) мулу з очисних споруд для внесення як добрива у сільському господарстві залежить від наявності в них біогенних елементів азоту, фосфору і калію, а також від наявності важких металів. Однак в Україні практичне використання компосту для покращення родючості ґрунтів не знаходить широкого поширення, оскільки природна якість українських чорноземів надзвичайно висока. Варіантами використання компосту можуть буди садово-паркові зони та придорожні  автомобільні та залізничні зони, а також в якості матеріалу при рекультивації полігонів та сміттєзвалищ.

6. SWOT-аналіз

Щоб визначити цілі Національної програми, сильні і слабкі сторони наявних умов для зменшення кількості побутових відходів, що біологічно розкладаються та визначення факторів, що надають можливості для реалізації Національної програми проведено SWOT-аналіз.

Результати SWOT-аналізу умов для зменшення захоронення побутових відходів, що біологічно розкладаються наведено в таблиці 4.

Таблиця 4 SWOT аналіз наявних умов для зменшення захоронення відходів, що біологічно розкладаються

Під час SWOT-аналізу було виявлено, слабкі місця або проблеми, які має  наше суспільство, є серйозними, але вирішуваними за:

§ швидшого початку впровадження заходів з роздільного збирання та обробки зелених відходів парків і садів і харчових відходів;

§ поетапне впровадження заходів, передбачених Національною програмою, таких як поступово до 2035 року буде накопичуватися досвід у сфері оброблення відходів, що біологічно розкладаються;

§ здійснення партнерства між окремими муніципалітетами, а також створення державно-приватного партнерства з метою об’єднання зусиль і створення системи для оброблення відходів, ефективної та стійкої в Україні;

З реалізацією заходів, запланованих Національною програмою, очікується зменшення відходів, що біологічно розкладаються в Україні. Це скорочення сприятливе для навколишнього середовища та сприятиме сталому управлінню ресурсами - шляхом зменшення викидів парникових газів зі звалищ в атмосферу, покращення енергетичного балансу країни у використанні енергії від спалювання висококалорійної фракції з відходів та покращення якості ґрунтів шляхом використання компосту та інші продукти оброблення побутових відходів що біологічно розкладаються.

3. Цільових показників зменшення захоронення побутових відходів, що біологічно розкладаються

Визначення національних цільових показників для поступового досягнення цільових показників встановлених Директивою 1999/31/ЄС.

Україна повинна зменшити захоронення побутових відходів, що біологічно розкладаються, на полігони та звалища таким чином:

1. до 2025 р. захоронення побутових відходів, що біологічно розкладаються необхідно зменшити до 75 % від загальної маси побутових відходів, що біологічно розкладаються, утворених у 2016 року;

2. до 2030 року захоронення побутових відходів, що біологічно розкладаються необхідно зменшити до 50% від загальної маси побутових відходів, що біологічно розкладаються, утворених у 2016 року;

3. до 2035 р. захоронення побутових відходів, що біологічно розкладаються необхідно зменшити до 25% від загальної маси побутових відходів, що біологічно розкладаються, утворених у 2016 року.

4. до 3040 р. захоронення побутових відходів, що біологічно розкладаються необхідно зменшити до 10% від загальної маси побутових відходів, що біологічно розкладаються, утворених у 2016 року.

Заходи, передбачені Національною програмою для досягнення цілей скорочення кількості захоронення відходів, що біологічно розкладаються, відповідно до Директиви 1999/31/ЄС становить:

§ збирання та компостування «зелених» відходів – зменшення ВБР приблизно на 5%  на рік;

§ домашнє компостування – стабілізація поточних нижніх рівнів генерації ВБР в сільській місцевості;

§ збирання та оброблення відходів, що біологічно розкладаються з домогосподарств, ресторанів, інших джерел та будівництво установок для аеробної або анаеробної оброблення ПВ з виробництвом компосту або біогазу - зменшення відходів, що біологічно розкладаються приблизно на 7% на рік;

§ створення фінансово-економічних стимулів для зниження частки видалення на полігон відходів та збільшення рециклінгу побутових відходів, що біологічно розкладаються;

§ підвищення екологічної свідомості населення та адміністративного потенціалу ОМС для управління відходами, що біологічно розкладаються.

З реалізацією заходів, запланованих у Національній програмі, очікується, що обсяг відходів, що біологічно розкладаються в Україні  буде скорочено приблизно на 25% у 2035 році.

Зменшення захоронення відходів, що біологічно розкладаються, відбуватиметься, зокрема, через:

§ рециклінг;

§ компостування;

§ виробництво біогазу;

§ відновлення.

Варіанти управління ВБР включають, за винятком запобігання утворенню відходів, збирання (окремо або змішано відходів), анаеробного зброджування та компостування, спалювання та захоронення. Ефективність різних методів значною мірою залежить від місцевих умов, таких як щільність населення, інфраструктури та клімату, а також доступності ринків для тих, хто бере участь у цьому процесі для продуктів (енергія та компост).

4. Управління побутовими відходами, що біологічно розкладаються
1. Роздільне збирання відходів, що біологічно розкладаються від домогосподарств та харчової промисловості

Роздільне збирання побутових відходів, що біологічно розкладаються, придатних для компостування здійснюється ОМС. В територіальних громадах, де побудовані компостерні установки, в процесі роздільного збирання беруть участь:

§ населення;

§ власники магазинів, ресторанів, ринків тощо, які  зобов'язані розділяти побутові відходи, придатні для компостування (тільки рослини) і збирати їх у контейнери, надані ОМС для окремого збирання;

§ компанії харчової промисловості, які генерують відходи, придатні для компостування, необхідно збирати окремо.

Роздільне збирання ВБР здійснюється по-різному в залежності від типу території:

Території типу А

Збиранню побутових відходів, що піддаються біологічному розкладанню, у районах типу А з населенням понад 25 тисячам жителів заважає слабка можливість контролювати «чистоту» відходів і з цієї причини впровадження роздільного збирання фракції, що біологічно розкладаються має занадто малий ефект. Загальні контейнери використовуються для центральних районів міста та для околиці.

Для територій типу А ОМС організовують роздільні системи збирання відходів, що біологічно розкладаються з продуктових магазинів, ринків і ресторанів, в яких з одного з одного боку, утворюється велика кількість «чистих» відходів, що біологічно розкладаються, а з іншого боку, можна контролювати їх змішування з іншими потоками відходів. Побутові відходи, що біологічно розкладаються з великих торговельних установ необхідно збирати в окремі контейнери, які відрізняються за кольором від контейнерів для побутових відходів або контейнерів для упаковки (наприклад, коричневий).

Для територій типу А ОМС організовують системи роздільного збирання відходів від парків і скверів.

Території типу Б

Території типу Б з населенням від 25 000 жителів придатні для впровадження роздільного збирання побутових відходів, що біологічно розкладаються, оскільки в цих районах є індивідуальні контейнери для збирання відходів, що є обов’язковою умовою для здійснення належного контролю з боку населення та контролюючих органів при впровадженні системи роздільного збирання. ОМС організовують системи роздільного збирання побутових відходів, що біологічно розкладаються з домогосподарств, поставивши поруч коричневий контейнер біля контейнера для побутових відходів.

Для територій типу B ОМС також організовують системи роздільного збирання відходів від парків і скверів.

Території типу В

У регіонах типу В (сільські населені пункти) частка біовідходів, яка потрапляє до контейнерів, невелика через наявні традиційні практики компостування та інші заходи з видалення відходів у сільській місцевості. Окрім того, що впровадження роздільного збирання біовідходів буде економічно неефективним, воно не матиме істотного (або не матиме) жодного впливу на подальше зниження обсягів ВБР і зменшить мотивацію для домашнього компостування. Тому на цих територіях немає необхідності створювати систему роздільного збирання біовідходів.

Одна з головних проблем організації системи роздільного збирання побутових відходів, що біологічно розкладаються - забезпечити «чисту» фракцію відходів, оскільки часто потрапляють фракції з інших потоків відходів. При змішуванні інших відходів з біовідходами погіршується якість компосту, який не може бути використаний і підлягає видаленню. Крім того, сторонні домішки можуть пошкодити компостне обладнання, а наявність небезпечних відходів - розвиток мікроорганізмів, а отже, і процес компостування.

Досвід різних країн компостування змішаних побутових відходів з подальшим відокремленням органічної фракції від решти відходів показує, що незалежно від технічного прогресу для очищення/просіювання виробленого компосту, повне розділення усіх забруднюючих речовин неможливе, концентрація важких металів у кінцевому продукті є високою і використання такого компосту погіршує якості ґрунту.

Окреме збирання садових і харчових відходів - єдиний надійний спосіб отримати «чистий» компост. У багатьох країнах успішно працюють схеми роздільного збирання, особливо для зелених відходів з парків і садів. Кухонні відходи іноді збирають і переробляють у складі змішаних побутових відходів.

Впровадження системи роздільного збирання біовідходів є вдалий варіант управління ними.

2. Рециклінг побутових відходів, що біологічно розкладаються

Рециклінг та відновлення все частіше застосовуються, але ці види діяльності охоплюють лише обмежену кількість і тип відходів. ЗУ «Про управління відходами» встановлює ціль для збільшення показників рециклінгу побутових відходів, для чого необхідне попереднє оброблення окремих потоків відходів і активувати політику зменшення впливу на навколишнє природне середовище шляхом запровадження розділення потоків відходів.

Рециклінг побутових відходів, що біологічно розкладаються в основному стосується паперу і картону. Компостування побутових відходів, що біологічно розкладаються та анаеробне зброджування можна класифікувати як рециклінг, коли компост (або залишок розкладання) використовуються для удобрення землі або формування середовища для вирощування. Якщо це використання за іншим призначенням, його слід класифікувати як попереднє оброблення перед видаленням або спалюванням.

Відповідно до вимог ЗУ «Про управління відходами», кількісні цілі щодо повторного використання та рециклінгу побутових відходів є практичним заходом для стимулювання процесів відновлення побутових відходів, що біологічно розкладаються.

3. Компостування побутових відходів, що біологічно розкладаються

Компостування є найбільш поширеним варіантом біологічного оброблення, яке найкраще підходить для зелених відходів із парків і садів. Технічно компостування зелених відходів з парків і скверів не складне і не потребує великих коштів.

Існують різні методи: відкриті або криті майданчики для компостування, наприклад «закриті методи» дорожчі, але вимагають менше місця і часу і дають можливість більш суворого контролю за викидами від цього процесу (запахи, біоаерозолі тощо).

Основний метод, обраний для управління побутовими відходами, що біологічно розкладаються в Україні – це компостування.

Компостування є дешевшим методом і є ефективним, коли є великий потік відходів та здійснюється в установках потужністю до 20 000 т/рік.

Основною проблемою у управлінні відходами, що біологічно розкладаються є усунення неприємних запахів, які виділяються під час їх компостування. На практиці при використанні установки потужністю понад 20 тис. т/рік. процес компостування (або принаймні інтенсивна його фаза) відбувається в закритих приміщеннях, з можливістю відбирання і вилучення неприємних запахів.

Майданчик для компостування зелених відходів з парків і садів та установка для компостування відходів, захоронення повинна відповідати санітарно-гігієнічним вимогам для місць розміщення об’єктів управління відходами та до споруд та установок для біологічного очищення відходів, що біологічно розкладаються і вимог до будівництва та експлуатації установок для оброблення відходів.

Компостні установки бувають двох типів: відкриті та закриті установки:

§ для компостування тільки зелених відходів з парків і садів - компостування здійснюється на відкритому повітрі;

§ для компостування побутових відходів, захоронення - у посудинах і тунелях.

У другому типі установок для компостування, відходи, що біологічно розкладаються, компостуватимуться (з домогосподарств - кухня, з ресторанів, закладів громадського харчування та комерційних закладів, текстильні  та хутрові відходи.

4. Домашнє компостування

Найбільшою мірою домашнє компостування підходить для територій типу «В» і меншою мірою для територій типу «Б».

Домогосподарства в цих районах часто мають власні присадибні ділянки, тому вони краще поінформовані про властивості ґрунту, рослини та добрива, що робить їх більш відкритими до ідеї збирання та компостування відходів, що біологічно розкладаються.

Загалом 2,6 мільйона домогосподарств повинні бути охоплені домашніми системами компостування домогосподарств до 2035 р. Охоплення все більшої кількості сімей домашніми системами компостування можливо шляхом постійного інформування населення про можливості відновлення відходів, що біологічно розкладаються та надання контейнерів для компостування для сімей, які хочуть компостувати свої відходи.

За відсутності коштів такі контейнери домогосподарства можуть виготовити самостійно.

Для врахування ефекту від цього заходу необхідне забезпечення компостерами окремих домогосподарств. ОМС зобов'язані своєчасно подавати інформацію про досягнуті рівні скорочення відходів, що біологічно розкладаються.

Можливості використання компосту

Можливості використання отриманого компосту, коли він доброї якості та  не містить хімічних і механічних забруднень дуже різноманітні, в тому числі:

1. рекультивація - на газонах навколо вуличних провулків, порушених місцевостях від шахтної діяльності та старих промислових районів, болотистих місць тощо.
2. сільське господарство - органічне та традиційне, сади та виноградники, кормові культури. Для підвищення родючості ґрунту зменшуються вимоги до зрошення, зменшується  використання штучних добрив та покращується  структура ґрунту.
3. горщикові та городні суміші - доступно багато різних сумішей для підвищення родючих якостей, органіки, pH ґрунту та інших  його компонентів.
4. розсадники/лісові культури – для вирощування новорічних ялинок тощо.
5.  швидкозростаючі культури. Компост може підтримувати родючість ґрунту та замінювати матеріал, який втрачається, коли рослини викорчовуються.
6. теплиці - в теплицях необхідно використовувати якісний компост, особливо для чутливих молодих рослин. Використання компосту зменшує потреби в поливі, підвищує ріст і стійкість кореневої системи рослин і забезпечує захист від деяких хвороб.
7. газони - спортивні майданчики, громадські парки для формування здорової кореневої системи,  підвищує стійкість до посухи та покращує дренаж вод. Для покриття газону з цільовим призначенням використовують дрібно просіяний компост для підживлення та аерації.
8. відновлювальні роботи на будівельних майданчиках – газони навколо вулиць,  провулків, озеленення після будівництва. Компост бере участь у боротьбі з ерозією та швидкому створення нового рослинного покриву.

9. компост, який використовується для мульчі, сприяє збереженню вологи в ґрунті та пригнічує ріст бур’янів.

10. заповнення полігонів - при щоденному засипанні компост має ефект біофільтру, зменшує виділення газів з неприємним запахом і метану. Компост, входить до складу верхнього теплоізоляційного екрану, прискорює появу нової рослинності і запобігає вітровій і водній ерозії.

11. біофільтрація - виробництва, які потребують очищення повітря, можуть використовувати біофільтр, виготовлений з активного компосту, який у багатьох випадках є ефективним, низькотехнологічним  і відносно дешевим рішенням

12. поля для гольфу - для вирощування здорового газону, зменшення потреби в зрошенні та покращення посухостійкості трави.

5. Анаеробне зброджування побутових відходів, що біологічно розкладаються

Анаеробне зброджування особливо підходить для оброблення вологих відходів, зброджування, включаючи жир (наприклад, з кухонних відходів). В процесі розкладання утворюється суміш газів (переважно метан — від 50 до 75 %, а також двоокис вуглецю) у реакторах з регульованим виробництвом біогазу.

Внесок біогазу в скорочення викидів парникових газів найбільший, якщо використовується як біопаливо для транспортних потреб або безпосередньо впорскується в розподільну мережу природного газу. Використовуючи його як біопаливо можна значно скоротити викиди парникових газів, що є певною перевагою в порівнянні з іншими видами палива.

Анаеробне зброджування відходів характеризується виділенням енергії з біогазу та використанням відходів від процесу біологічної обробки для виробництво компосту. Цей метод дозволяє зменшити викиди парникових газів, покращити якість ґрунту завдяки компосту та використання енергії біогазу.

6. Механіко-біологічне оброблення відходів, що біологічно розкладаються

Механіко-біологічне оброблення включає методи, що поєднують біологічне оброблення з механічним обробленням (сортуванням), а точніше попереднім оброблення змішаних відходів з метою виробництва або більш стабільної фракції відходів для полігонів, або продукту з покращеними характеристиками палива. Але оскільки при механіко-біологічному обробленні, яке використовує анаеробне зброджування, утворюються біогаз, це можна характеризувати як процес відновлення енергії з відходів. Горючі відходи, відсортовані в процесі механіко-біологічного оброблення, згодом можуть бути спалені, тобто використаний їхній енергетичний потенціал.

Протягом останнього десятиліття механіко-біологічне оброблення використовувалось у всьому Європейському Союзі як попереднє оброблення з метою відповідності критеріям для допуску відходів до полігонів або підвищення теплотворної здатності, у випадках спалювання відходів. Із 80 великих установок загальною потужністю понад 8,5 млн тонн, більшість розташована в Німеччині, Іспанії та Італії.

Існує два основних варіанти цієї технології:

§ класичні методи механіко-біологічного оброблення використовуються після відділення металу та фракції енергетичних матеріалів;

§ методи зі стабілізацією, при яких не відбирається нічого або дуже мала частина - виробляється альтернативне паливо. Відходи, що залишилися, висушуються в процесі теплової реакції для подальшого оброблення. Висушені відходи поділяють на придатні для використання фракції (альтернативне паливо, метали тощо).

Обидва способи вимагають наявності вільних потужностей для спільного спалювання промисловістю, де використовуватимуться високоенергетичні фракції/альтернативне пальне.

Такі фракції, як метал, пластик, папір, картон і текстиль, спочатку відокремлюються методом просіювання та ручного сортування, а збагачена органікою фракція, яка також містить інертні матеріали, направляється на біологічне оброблення - компостування або анаеробне зброджування. При цьому методі оброблення біологічна активність відходів зменшується до 5 % порівняно з вихідним матеріалом, і продукт може бути видалений на полігон без подальшого негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Основним завданням МБО є стабілізація фракції у відходах, що біологічно розкладається, оскільки при анаеробному розкладанні в тілі полігону саме з цієї фракції формуються парникові гази, які, якщо не вловлюються, викидаються в атмосферу та фільтрат, який без очищення забруднює поверхню та ґрунтові води.

При використанні МБО від 50 до 80% зменшуються обсяги захоронення відходів, а в деяких випадках і більше, залежно від технологічного рішення та виду відходів, a залишкова фракція, призначена для видалення, краще ущільнюється, ніж необроблені відходи.

З MBО можна поєднати переваги термічного оброблення відходів для відновлення енергії та біологічного розкладання низькокалорійної фракції (фракція з високим вмістом води). Переваги MБО перед спалюванням - можливість застосування до невеликої кількості відходів (25 000 – 50 000 тонн/рік), або для районів з населенням близько 150 000 жителів, а також для великих кількостей відходи 200 000-300 000 т/рік.

У такому комбінованому підході різні фази оброблення відходів можуть виконуватися в різних місцях. Зазвичай установки MBО будуються близькість до полігонів. Здатність виконувати різні дії в різних місцях робить систему  гнучкою щодо зміни складу та кількості відходів.

Установки MБО не передбачають впровадження роздільного збирання біовідходів у випадку, якщо ОМС на більш пізньому етапі вирішить виробляти компост із хорошої якості. Більшість заводів MБО допускають оброблення змішаних відходів, що біологічно розкладаються на одному конвеєрі, окремо зібрані - на іншому. Таким чином одна і та ж установка може використовуватися для входів різного складу та походження матеріалів.

7. Спалювання

Спалювання можна розглядати як відновлення із виробництвом енергії або як видалення відходів, залежно від коефіцієнта енергоефективності цього процесу. Оскільки вологість відходів, що біологічно розкладаються зменшує коефіцієнт корисної дії при їх спалюванні, доцільним буде виділення відходів, що біологічно розкладаються з побутових відходів. З іншого боку, при спалювані відходи, що біологічно розкладаються вважаються «відновлюваним» паливом – біомаса, яка не виробляє вуглець, у розумінні Директиви про сприяння використанню енергії з відновлюваних джерел 2009/28(EC). Здійснюється спалювання відходів, що біологічно розкладаються які не збираються окремо, шляхом комбінованого виробництва тепла та електроенергії, конденсації водяної пари з димових газів, що призводить до високого ККД і високого рівня відновлення енергії.

Термічне оброблення здійснюється на сміттєспалювальних заводах. У цих установках біологічні відходи спалюються в міру доставки з приймального бункеру. Вироблена енергія використовується для виробництва пари та електрики. Після використання енергії димових газів і їх охолодження вони очищаються в системі газоочищення і викидаються в атмосферу через димохід. Тверді залишки — шлак і зола. Шлак (якщо він не містить важких металів) можна використовувати як інертний матеріал, наприклад у будівництві доріг, або вивозити на міські полігони. Зола – це залишки газоочисної системи. Зола сильно забруднена важкими металами, і з нею слід поводитися як з небезпечними відходами.

Завдяки високій вологості природні органічні відходи зменшують тепло від горіння. Під час спалювання фракція, що біологічно розкладається повністю руйнується, а отриманий попіл не має подальшого негативного впливу на навколишнє природне середовище.

5. Управління відходами сільського господарства, що біологічно розкладаються
1. Поточна ситуація щодо управлінням з сільськогосподарськими відходами

Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва та розширення сільськогосподарських угідь призвели до збільшення кількості відходів та зростання їх впливу на навколишнє природне середовище. Сільськогосподарські відходи,  – це відходи, що утворюються в результаті діяльності сільського господарства. Сільськогосподарські відходи, що біологічно розкладаються включають органічні рослини відходи, відходи тварин та птиці, тваринні екскременти та інші відходи, що утворюються на фермах, птахофабриках та бійнях, органічні відходів з садів, відходи від збирання врожаю.

Наприклад, в Україні загальна кількість худоби складає близько 13 мільйонів голів. Якщо одна тварина дає в середньому 20 кг екскрементів в день, то за цілий рік поголів’я худоби може виробити до 100 млн. тонн екскрементів. Півмільйона курей продукує понад 100 тонн екскрементів на день. У цілому Україна щорічно виробляє близько 500 тис. тон птиці. Крім того, відходи утворюються через забій та загибель птиці. Відповідно до регламентів смертність може становити 3,5% на рік від зальної кількості поголів’я, тобто при середній вазі однієї птиці 500 грам, кількість утворюваних біологічних відходів може досягати 3570 тонн, за вирахуванням біологічних відходів, що утворилися в результаті забою птиці.  

Лісові відходи / відходи від лісозаготівлі: для цієї стратегії передбачається, що протягом наступних років відходи лісового господарства складуть 500,000 тонн або 1,5 млн. м3 на рік.

2. Основні проблеми, що підлягають вирішенню:

• неналежне виконання та забезпечення відповідності вимогам законодавства є головною проблемою аграрного сектору. Прогалини в законодавства призводять до різного тлумачення його положень і тим самим ускладнюють виконання його вимог;
• згідно принципу "забруднювач платить", утворювачі відходів несуть відповідальність за відшкодування витрат по належному поводженню з ними, включаючи їх зберігання, перевезення, знешкодження та безпечне видалення. Цей принцип повинен бути повністю впроваджений в Україні;
• недостатність обізнаності та знань щодо можливостей та переваг оброблення або повторного використання сільськогосподарських відходів, ролі біоенергетики від лісового та сільського господарства, впливу біопалива на ринок сільськогосподарської продукції та використання земель, відсутність зацікавленості потенційних інвесторів у потенційному виробництві нових продуктів з сільськогосподарських відходів;
• невідповідні сільськогосподарські практики та землекористування, які негативно впливають на природні ресурси, що призводить до забруднення ґрунту, води та повітря, фрагментація місць існування флори та фауни з дикої природи.

3. Принципи реформування системи управління відходами сільського господарства

Управління сільськогосподарськими відходами має базуватися на загальних принципах управління відходами, включаючи ієрархію відходів, що має сприяти оптимальному використанню відходів як ресурсу; впровадженні принципу "забруднювач платить", який покладає відповідальність за витрати на управління відходами на утворювачів сільськогосподарських відходів; реалізації принципів самодостатності та близькості, які встановлюють  необхідність створення інтегрованої та достатньої мережі для видалення  відходів у відповідності з найкращими доступними технологіями тощо. Забезпечення сталого розвитку є ще одним важливим керівним принципом управління сільськогосподарськими відходами, що сприяє розвитку та відповідає сучасним потребам, не погіршуючи здатність майбутніх поколінь задовольняти власні потреби, беручи до уваги всі економічні, соціальні та екологічні аспекти.

Відповідальність за контроль і забезпечення правильного управління сільськогосподарськими відходами розподіляється між обласними та місцевими державними адміністраціями, Державною екологічною інспекцією та Держпродспоживслужбою.

Має бути чітко описані обов'язки, компетенції та повноваження обласних та місцевих державних адміністрацій, Державної екологічної інспекції та Держпродспоживслужби у сфері контролю та дотримання законодавства щодо управління сільськогосподарськими відходами, утворювачів відходів, перевізників та об'єктів видалення. Дублювання повноважень буде зведено до мінімуму, а якщо воно буде виявлено, має бути  призначена керівну установу яка несе основну відповідальність; а також

Адміністративна спроможність обласних та місцевих державних адміністрацій, Державної екологічної інспекції та Держпродспоживслужби має бути підвищена з метою здійснення дієвого і ефективного контролю та нагляд за управлінням з сільськогосподарськими відходами.

4. Потенційні можливості для оброблення сільськогосподарських відходів

Сільськогосподарські відходи можуть бути рідкими, у вигляді суспензії, напівтвердими або твердими. Відходи таких різноманітних форм та  типів потребують різних технологій для управління та спеціального обладнання для оброблення. Основними технологіями оброблення сільськогосподарських відходів є:

Спалювання: пряме спалювання біомаси для виробництва електроенергії - це зріла та комерційно доступна технологія, яка може застосовуватися у широкому діапазоні від декількох МВт до 100 МВт і більше і є найбільш поширеною технологією для виробництва енергії з біомаси.

Газифікація: часткове спалювання біомаси в умовах низького вмісту кисню, що призводить до виходу газоподібного продукту (виробничого газу або синтетичного газу), який може використовуватися в двигунах внутрішнього згоряння, мікротурбінах, паливних елементах або газотурбінних установках. Незважаючи на те, що такі гази вже виробляються, потрібно зробити ще більше для їх широкого комерційного використання. На цьому етапі газифікація не розглядається як доцільна технологія для управління сільськогосподарськими відходами в Україні, але технологічні розробки можуть це змінити.

Піроліз: при піролізі, суб-формі  газифікації, часткове згоряння зупиняється при більш низькій температурі (від 450°C до 600°C), внаслідок чого утворюється рідка біо-олива, а також газоподібні та тверді продукти.  На цьому етапі піроліз не розглядається як прийнятна технологія для управління сільськогосподарськими відходами в Україні, але розвиток технологій може це змінити.

Анаеробне розкладення: перетворення відходів у біогаз та стабільні продукти бродіння є підходящою технологією для управління відходами овочів та тваринними екскрементами, до яких також можуть бути додані відходи деревообробної промисловості у вигляді тирси. Зважаючи на законодавство ЄС, анаеробне розкладення не буде частиною стратегії управління сільськогосподарськими відходами. 

Ферментація: ферментація біомаси для виробництва біоетанолу, який може використовуватися в їжі та напоях, або в якості палива, є перевіреною технологією при використанні сировини, що містить цукор, таких як цукрова тростина. В даний час виробництво етанолу з сільськогосподарських відходів не розглядається як варіант в Україні.

Сільськогосподарська біомаса як джерело сировини: перероблення сільськогосподарських рослинних відходів у сировину або неенергетичні продукти, такі як шпагат, текстиль, паперова продукція, оббивка та упаковка, корм та постільна білизна, ізолятори та панелі.

Компостування: аеробне розкладання органічних речовин мікроорганізмами в контрольованих умовах. Методи включають в себе: i) компостування у валках; іi) компостування в статичних купах з аерацією; ііі) тунельне компостування.

Удобрювання ґрунту: застосування як джерела поживних речовин від тваринних екскрементів та /або рослинних відходів;

Рендерінг (витоплювання жиру: процес, який перетворює тканини з відходів тварин на стабільні матеріали з доданою вартістю. Цей процес дозволяє отримувати жир з сировини (жовтий жир, вибірково білий жир, твердий жир та ін.) та білкової їжі (м'ясна та кісткова мука, суб-продукти птиці та ін.).

Полігони та могильники: використовуються для видалення сільськогосподарських відходів за відсутності альтернативних рішень. Мертві тварини можуть бути захороненні на полігоні, якщо дозвіл на негайне захоронення було отримано від компетентного органу. Спеціалізовані могильники слід використовувати лише тоді, коли всі інші варіанти виявилися непрактичними. Створення нових могильників буде заборонено.

Програмні цілі для реформування системи управління сільськогосподарськими відходами

Програмні цілі:

• організація належного управління відходами на великих підприємствах тваринництва, фермах, птахофабриках та бійнях;
• встановлення вимог щодо управління сільськогосподарськими відходами в сільськогосподарських громадах та приватних господарствах;
• створення можливостей для використання біомаси сільськогосподарських відходів для виробництва енергії;
• встановлення технічних вимог до зберігання та оброблення різних категорій сільськогосподарських відходів
• чітке визначення та розподіл повноважень між відповідними зацікавленими сторонами - учасниками системи управління сільськогосподарськими відходами;
• визначення ефективних механізмів контролю та забезпечення відповідності вимогам законодавства;
• підвищення обізнаності зацікавлених сторін у сфері управління сільськогосподарськими відходами. 

Заходи для реформування системи управління сільськогосподарськими відходами включають:

1. Прийняття законодавчих актів, необхідних для реформування системи управління сільськогосподарськими відходами, спеціально для цієї сфери регулювання та спрямованих на:

• встановлення відповідності у визначенні класифікаційних параметрів відходів між національним законодавством та законодавством ЄС;
• встановлення технічних вимог для зберігання та оброблення різних категорій сільськогосподарських відходів;
• встановлення технічних вимог для зберігання небезпечних сільськогосподарських відходів;
• встановлення вимог для управління сільськогосподарськими відходами у фермерських спільнотах та на приватних фермах; 
• створення можливостей для використання біомаси сільськогосподарських відходів для виробництва енергії; 
• впровадження ефективних заходів контролю над дотриманням законодавства щодо управління сільськогосподарськими відходами; 
• законодавство щодо спалювання тваринних тканин має бути гармонізовано з відповідним законодавством ЄС у визначені терміни та розроблена програма щодо його впровадження у практику; 
• запровадження комплексної системи видачі дозвільної документації на сільськогосподарську діяльність, включаючи управління сільськогосподарськими відходами. Необхідно розрізняти діяльність, яка потребує дозволу Міжнародної конвенції захисту рослин (IPPC), діяльність, яка потребує екологічного дозволу, та діяльність, яка потребує екологічного дозволу з певного порогу;
• прийняття стандартів та стандартних операційних процедур для сільськогосподарської діяльності яка викликає вплив на навколишнє природне середовище, але не потребує дозвільної документації; 
• забезпечення дотримання дозвільних та загальних правил і регламентів шляхом проведення регулярних перевірок фермерських господарств та компаній, що здійснюють управління сільськогосподарськими відходами;
• визначення вимог до звітності та потоків відходів, для яких звітність повинна базуватися на документації по перевезенню відходів. Формат документа для перевезення відходів буде розроблено;
• створення бази даних сільськогосподарських відходів; сукупні дані будуть публікуватися щорічно.

2. Створення умов для правильного управління сільськогосподарськими відходами в місцях вирощування рослин:

• Варіанти управління рослинними, у порядку доцільності, включають в себе: 1) використання в якості джерела енергії; 2) використання як джерело сировини; 3) використання як корм і підстилку для тварин; 4) компостування; 5) удобрювання ґрунту; 6) видалення.

• Використання біомаси для виробництва енергії:

• заборона відкритого спалювання сільськогосподарських відходів, включаючи спалення сухої рослинності, спалювання на установках, не обладнаних системами газоочистки, а також на об'єктах, що не призначені для відновлення енергії;
• розробка та впровадження правових інструментів, що сприяють збиранню, перевезенню та використанню сільськогосподарських відходів рослинного походження в якості сировини для спалювання разом з вугіллям на теплових електростанціях;
• проведення досліджень щодо можливості впровадження комбінованих процесів виробництва тепла та електроенергії з використанням тільки відходів рослинного походження у якості сировини;
• створення умов для впровадження процесу анаеробного розкладання відходів рослинного походження на сільськогосподарських підприємствах;
• підтримка електростанцій що використовують установки анаеробного розкладення відходів рослинного походження шляхом запровадження мінімальних гарантованих тарифів для електроенергії, виробленої такими електростанціями, яка постачається в електричну мережу ("зелений тариф").
• доцільність експлуатації теплових електростанцій (ТЕЦ), що використовують в якості сировини виключно біомасу, буде досліджуватися та підтримуватися, якщо буде доведено, що вона є стійкою
• установка на фермах обладнання для анаеробного розкладання рослин буде полегшена шляхом запровадження спрощених дозвільних процедур;
• підтримка вироблення енергії з анаеробного розкладення рослин на постачання електричної енергії до електромережі буде досліджена разом з можливістю перетворення біо-газу на біо-метан та його введення в газорозподільну мережу.  
• На додаток до існуючих когенераційних установок, існуючі та запроектовані електростанції можуть бути адаптовані для спільного спалювання біомаси.  Необхідні інвестиції будуть покриватись енергетичною компанією і не потребують бюджетних коштів.
• установки анаеробного розкладення призначаються для великих сільськогосподарських підприємств для оброблення утворюваних ними сільськогосподарських відходів. Для цих об'єктів не передбачується державне фінансування. Крім того, на обласному рівні повинні бути створені об'єкти анаеробного розкладення для забезпечення  оброблення сільськогосподарських відходів з невеликих господарств, включаючи приватні.

• Використання сільськогосподарських відходів рослинного походження для виробництва для виробництва кормів та матеріалів:

• розроблення та впровадження механізмів надання дотацій на збирання та транспортування сільськогосподарських відходів рослинного походження, придатних для виробництва кормів для відгодівлі тварин;
• проведення досліджень щодо доцільності створення мережі регіональних підприємств для виробництва паперу і матеріалів з сільськогосподарських відходів рослинного походження.

• Компостування відходів рослинного походження:

• сприяння впровадженню компостування відходів, що утворюються у невеликих сільських господарствах і сільських населених пунктах;
• розроблення стандартів, що стосуються якості компосту і сировинних матеріалів для компостування;
• розроблення нормативних документів з метою встановлення вимог щодо додавання компосту до ґрунту, включаючи вимоги до контролю якості ґрунтів.

• Розподілення на земельній ділянці відходів від виробництва рослинної продукції дозволятиметься у випадках, коли інші методи оброблення неможливі чи  фінансово невигідні. Вимоги до розповсюдження відходів  застосовуватимуться, включаючи:

• усі рослинні відходи повинні рівномірно розподілятись по полю достатньо тонким шаром, щоб забезпечити аерацію внутрішніх шарів ґрунту;
• рослинні відходи не повинні складатись у купи;
• за можливості, рослинні відходи повинні бути розорані після їх розподілення на земельних ділянках;
• земельні ділянки, які підпадають під розповсюдження на них відходів рослинного походження, повинні знаходитись на відстані щонайменше 150 м від будь-якої житлової оселі, у якій проживають особи, інші ніж ті, що є власниками та/чи видаляють відходи рослинного походження. Розподілення не дозволяється в межах 15 м від краю  водного шляху, доріг загального користування чи полоси відведення дороги (вулична зона).

• Захоронення рослинних відходів є найменш бажаним варіантом, а також визначатимуться законодавчі критерії до його застосування. 

3. Створення умов належного управління відходами тваринного походження:

• Збирання, зберігання та транспортування відходів тваринного походження:

• розроблення пакету законодавчих актів щодо встановлення технічних та нормативних вимог зі збирання, зберігання та транспортування відходів тваринного походження;
• проведення досліджень наявності та достатності інфраструктури,  а також доступності послуг зі збирання, зберігання та транспортування відходів тваринного походження;

• Перероблення відходів тваринного походження:

• рендерінг (витоплювання жирів) залишатиметься важливою технологією управління відходами тваринних тканин, а додаткові потужності будуть доступні до закінчення періоду реалізації стратегії.
• визначення існуючого потенціалу для перероблення відходів тваринництва;
• розроблення необхідних нормативних актів, стандартів та законодавчих вимог для розміщення, будівництва та функціонування підприємств з перероблення відходів тваринного походження;
• розроблення рекомендацій щодо створення мережі регіональних підприємств для екологічно безпечного перероблення відходів тваринництва;
• потенціал перероблення нехарчової тваринної продукції (рендерінг) протягом періоду реалізації стратегії повинен складатись з трьох переробних (рендерінгових) підприємств з виробничою потужністю 50,000 т на рік для кожного відповідно.  Підготовка до створення таких заводів здійснюватиметься у короткостроковій перспективі (тобто з 2017 до 2022 рр.), у той час як будівництво заводів має завершитись у середньостроковий період, тобто з 2023 до 2032 рр. Вартість цих переробних (рендінгових) підприємств складе близько 7,5 мільйонів євро на об'єкт в середньому.

• Компостування відходів тваринного походження:

• поширення інформації та знань щодо компостування відходів тканин тварин, включаючи туші дрібних тварин, а впровадження та забезпечення дотримання стандартів належного компостування та його внесення до ґрунту;
• сприяння впровадження компостування відходів, що утворюються в невеликих сільських господарствах і сільських населених пунктах шляхом поширення знань та інформації про компостування відходів сільськогосподарського виробництва;
• розроблення стандартів щодо якості компосту та сировинної продукції для компостування;
• розроблення нормативних документів щодо встановлення вимог до внесення компосту до ґрунту, включаючи контроль якості таких ґрунтів. 

• Видалення відходів тваринного походження:

• впровадження стандартних виробничих практик з метою визначення технічних та законодавчих вимог відповідно до яких дозволяється видалення відходів тваринних тканин, включаючи туші.
• розроблення технічних та нормативних вимог до видалення відходів тваринного походження;
• розповсюдження інформації та знань щодо видалення відходів тваринництва, експлуатації та потенційного впливу місць їх видалення, критерії прийнятності тощо;

• Альтернативні методи видалення відходів тваринного походження:

• Проведення досліджень щодо придатності впровадження в Україні альтернативних методів видалення відходів тваринного походження;
• створення запасу можливостей та засобів, у тому числі мобільних спалювальних установок, для їх розгортання в екстрених ситуаціях, пов’язаних із спалахом інфекційних захворювань.

• Могильники (місця захоронення відходів тваринництва):

• розроблення збірки інформаційних матеріалів щодо технічних та законодавчих вимог, відповідно до яких дозволяється захоронення відходів тваринного походження, включаючи туші;
• поширення інформації та знань щодо захоронення відходів тваринництва, включаючи туші дрібних тварин, а також інформації щодо альтернативних методів видалення, наприклад, таких як рендерінг (витоплювання жиру);
• захоронення відходів тваринного походження поступово припиняється у період до 2025 року.

• Встановлення потенціалу для боротьби зі спалахом захворювань тварин:

для того, щоб бути в змозі подолати спалахи захворювань тварин, такі як пташиний грип, свинячий грип, ящур чи коров’ячого сказу (губчаста енцефалопатія великої рогатої худоби), 25 мобільних сміттєспалювальних установок будуть закуплені в середностроковій перспективі (до 2030 року) та знаходитимуться в обласних ветеринарних службах. Причіпні мобільні установки для спалювання сміття будуть закуповуватися за середньою вартістю 120 000 євро кожна.

4. Створення належних умов управління тваринними екскрементами:

• Зберігання та управління тваринними екскрементами повинні покращитись та здійснювати екологічно безпечним шляхом:

• плани використання поживних речовин від тваринних екскрементів повинні бути розроблені та будуть вимагатись від великих підприємств;
• розроблення нормативної база та методичні рекомендації щодо внесення добрив, отриманих з тваринних екскрементів до ґрунту, включаючи вимоги до аналізу ґрунтів та таких добрив, норми внесення на гектар для різних культур, методи та періоди внесення.
• впровадження системи обліку (реєстрації) для ведення документації (на фермерських господарствах, у органах місцевого самоврядування та на обласному рівні) щодо кількості утворених тваринних екскрементів та потенціалу внесення добрив отриманих від таких екскрементів  в ґрунт.
• використання тваринних екскрементів як сировинного матеріалу для компостування чи анаеробного розкладення буде застосовуватись у випадках, коли пряме внесення добрив отриманих від тваринних екскрементів в ґрунт є неможливим чи небажаним.

• Зберігання тваринних екскрементів:

• проведення інвентаризації місць зберігання тваринних екскрементів;
• розроблення вимог для зберігання тваринних екскрементів у місцях їх утворення;
• встановлення обов’язків щодо розроблення планів управління тваринними екскрементами залежно від кількості тварин, що перебувають на утриманні;
• встановлення вимог щодо екологічно безпечного управління тваринними екскрементами, починаючи з його найбільших утворювачів.
• загальна концентрація твердих речовин у тваринних екскрементах головний показник управління ними. Тваринні екскременти можна класифікувати як тверді, напівтверді або рідкі залежно від вмісту твердих речовин;
• проведення інвентаризації поточного стану зі зберігання тваринних екскрементів та розроблення для аграрного сектору плану використання добрив отриманих шляхом перероблення тваринних екскрементів;
• розроблення вимог щодо зберігання тваринних екскрементів на фермерських господарствах, а також буде встановлена максимальна кількість голів худоби, за якої власники фермерських господарств будуть зобов’язані розробляти плани використання добрив отриманих з тваринних екскрементів. Ці вимоги впроваджуватимуться та застосовуватись починаю з найбільших фермерських господарств;
• екологічно безпечний спосіб зберігання тваринних екскрементів та управління  ними повинен покращитись до 2025 року;

• Перероблення тваринних екскрементів:

• розроблення нормативно-правової бази щодо внесення добрив від тваринних екскрементів до ґрунту, включаючи вимоги до їх якісного складу, норми споживання для різних культур, періоди і методи використання, методи контролю якості ґрунтів;
• впровадження сучасних технологій та поступова заміна обладнання, що використовується для цієї мети;
• організація збирання надлишку тваринних екскрементів в місцях їх утворення з перерозподілом у місця, де відсутні добрива отримані з тваринних екскрементів, або до підприємств з виробництва компосту та анаеробного розкладення;
•  розроблення механізмів стимулювання використання тваринних екскрементів як сировини для компосту чи анаеробного розкладення, у випадках коли внесення добрив отриманих від тваринних екскрементів до ґрунту є неможливим та/ або неприйнятним.

5. Розроблення методологічних рекомендацій та керівництв щодо управління сільськогосподарськими відходами орієнтованих на усі зацікавлені сторони:  центральні і місцеві органи влади, органи місцевого самоврядування, суб’єкти господарювання, що утворюють, переробляють та видаляють відходи сільського господарства, сільськогосподарські підприємства, громадськість тощо.
6. Підвищення обізнаності зацікавлених сторін:

• проведення інформаційних кампаній з метою підвищення обізнаності зацікавлених сторін;
• впровадження програм інформування громадськості та програм консультацій з метою уточнення нормативних вимог щодо управління відходами сільського господарства, реалізація переваг мінімізації об’ємів утворення  відходів;
• забезпечення екологічно безпечного управління сільськогосподарськими відходами, а також використання для цього кращих практик.

6. Реалізація Програми
1. Інформаційні кампанії

Успішне впровадження заходів з оброблення побутових відходів, що біологічно розкладаються, пов’язано з проведенням інформаційних кампаній серед населення. Інформаційна кампанія щодо запобігання утворенню відходів та підвищення чистоти побутових відходів, що біологічно розкладаються має бути універсальною в ЗМІ та використовувати всі можливі комунікаційні стратегії, в тому числі:

1. Брошури для кожного домогосподарства з інформацією про:

§ необхідність роздільного збирання відходів, що біологічно розкладаються;

§ детальний перелік відходів, що біологічно розкладаються, які можна збирати;

§ детальний перелік відходів, які не можна викидати в контейнер для біовідходів;

§ методи збирання відходів, що біологічно розкладаються у домівках, наприклад розміщення відходів в паперових, а не поліетиленових пакетах тощо);

2. Повторні репортажі на телебаченні, радіо, в газетах;

3. Навчальні матеріали, в т.ч. і через ігри в школах (діти навчають своїх батьки);

4. Індивідуальні відвідування кожного домогосподарства, щоб показати, що ОМС зацікавлений у впровадженні системи. Домашні візити можуть здійснювати не тільки працівники ОМС та компанії, що займається збором відходів, а також неурядовими організаціями, шкільні гуртки тощо.

2. Регіональні плани управління відходами

Відповідно до Національного плану управління відходами  розробляються регіональні та місцеві плани управління відходами.

У проєктах регіональних планів було заплановано більше 110 установок та ділянок для компостування.

У НПУВ пропонується включити будівництво об’єктів для компостування відходів рік в територіальних громадах або їх об’єднаннях з чисельністю населення від 100 тис. мешканців із середньою оптимальною потужністю 5 тис. готового компосту на рік у складі комплексів механіко-біологічного оброблення відходів або регіональних центрів роздільного збирання відходів. Такий підхід суттєво скорить процес їх проєктування та будівництва, оскільки зникне потреба в процедурах відведення земельних ділянок та розробки і погодження проєктної документації, а також суттєво скоротяться логістичні та експлуатаційні витрати. Позитивний досвід такого проєкту є у м. Львові, де площадка компостування відходів розміщена на території комплексу МБО.

Операції компостування можуть застосовуватися центрами приймання/збирання відходів для оброблення окремо зібраних зелених відходів (садові відходи з домогосподарств, догляду за парками та садами).  Компостування зелених відходів може здійснюватися на відкритому повітрі, оскільки запах біологічного оброблення цього матеріалу є мінімальним.

3. Формування ринку компосту

У процесі компостування та анаеробного оброблення окремо зібраних ПВ, отримувати компост, мульчу та інші покращувачі ґрунту із застосуванням у сільському господарстві, квітникарстві, будівництві доріг, меліорації та ін. У випадку, якщо вони не використовуються, вони стають «стабілізованими відходами», які згодом відправляються на полігон. Необхідно створити ринок збуту продукції для поліпшення ґрунту залежно від їх виду та якості. Одна з умов створення такого  ринку - визначення критеріїв якості та стандартизація продукції.

Оскільки в Україні використання компосту та інших ґрунтопокращувачів  не є широко поширеною практикою, ці продукти мають популяризуватись серед потенційних користувачів – фермерів, ландшафтно-будівельних компаній, операторів звалищ, дорожні служби тощо.

Ринкові ціни на компост безпосередньо пов'язані з громадськими настроями та довірою споживачів до товару. Як правило, компост для сільськогосподарського використання продається за символічною ціною (наприклад, 1 євро/тонна), і ціна може навіть включати транспорт. Добре розрекламований компост із визнаною якістю в деяких країнах з ЄС може досягати 14 євро/т.

Заходи щодо розробки механізмів підтримки розвитку ринку компосту:

1. розроблення стандартів компосту та компосто-подібного продукту;
2. Впровадження систем забезпечення якості – сертифікація процесу - від походження вхідних матеріалів, через усі етапи оброблення до кінцевого продукту.
3. Нанесення символу якості – на продукцію, що відповідає певним стандартам, шляхом прикріплення етикеток, які чітко вказують, що продукт виготовлено компанією.
4. Інформаційні кампанії з популяризації виробництва та використання компосту. Його слід популяризувати серед потенційних користувачів – фермерів, ландшафтно-будівельних компаній, операторів полігонів, дорожніх служб та ін.

7. Витрати на реалізацію національної програми
1. Фінансування

Визначено необхідні заходи для реалізації Національної програми та пов'язані з цим інвестиції та адміністративні витрати як у державному, так і в приватному секторі. У Плані заходів у кожному із заходів вказані можливі джерела фінансування.

Досягнення поставлених у  програмі  цілей потребує значних фінансових ресурсів. Очікувані джерела фінансування:

§ Загальнодержавна програма;

§ Державний бюджет;

§ Регіональні (обласні) бюджети;

§ Місцеві бюджети;

§ Державно-приватне партнерство тощо.

§ Фонд охорони навколишнього природного середовища тощо.

Будівництво компостних потужностей фінансуватиметься з держбюджету, бюджетів громад, приватних інвестицій, державно-приватного партнерства тощо.

При реалізації проєктів в рамках державно-приватного партнерства початкові державні витрати зменшуються шляхом їх передачі до приватних компаній у формі концесій тощо. Визначені установки для механіко-біологічного оброблення змішаних побутових відходів, установки анаеробного оброблення, а також для компостування в закритих реакторах може бути інвестиційним інтересом для реалізації на засадах державно-приватного партнерства.

Наприклад, гній і осад стічних вод, які знаходяться поза сферою дії Національної програми можна обробляти разом із побутовими відходами, що біологічно розкладаються анаеробним бродінням з метою отримання біогазу. Фінансування установок для очищення мулу та гною може здійснюватися за рахунок коштів розвитку сільського господарства та сільських районів, а також кредитної лінії на енергоефективність та відновлювані джерела енергії.

Непакувальний папір і картон можна збирати разом із відходами з упаковки, з урахуванням відповідних кількостей, на основі добровільних угод між громадами та організаціями розширеної відповідальності виробника. Системи збирання газетного паперу можуть бути організовані видавцями, за принципом «відповідальності за виробником».

2. Вартість оброблення побутових відходів, що біологічно розкладаються

З економічної та соціальної точки зору, зменшення відходів, що біологічно розкладаються направлених на видалення має бути здійснено з найменшими можливими витратами.

Реалізація різноманітних заходів з оброблення ВБР пов’язана з різними витратами (включаючи капітальні) на зменшення 1 т побутових відходів.

Прогноз фінансових витрат на переробку 1 тонни відходів, що біологічно розкладаються:

§ компостування «зелених» відходів, збирання - до 50 Євро/т;

§ роздільне збирання ПВ з подальшим компостуванням – від 35 до 75 Євро/т;

§ роздільне збирання біовідходів з наступним анаеробним розкладанням - від 80 до 125 Євро/тонна;

§ МБО або спалювання змішаних ПВ - понад 90 євро/т;

§ Видалення змішаних відходів: 55 євро/тонна.

Інвестиційні витрати на заводи з оброблення відходів, що біологічно розкладаються відрізняються залежно від типу установки, технології, яка використовується для зменшення викидів і вимог до якості продукції.

Оцінка фінансових витрат на будівництво компостних установок:

§ 60-150 Євро/тонна для компостування у відкритих приміщеннях;

§ 350-500 Євро/тонна в закритих приміщеннях і розкладання у великих установках.

3. Витрати населення

Витрати на управління відходами, з метою зменшення кількості ПВ, вивезення на полігон зростуть в межах доступності надання послуг з управління відходами - від 1,5 до 2% доходу сім'ї, згідно з прийнятими міжнародними стандартами.

При здійсненні заходів з роздільного збирання та оброблення ПВ –буде відпаде необхідність будівництва газоуловлювальних та очисних споруд, а також для збирання та очищення фільтрату, через що експлуатаційні витрати на будівництво та експлуатацію полігонів істотно не зміняться. Система газоуловлювання необхідна незалежно від того, чи є полігон, оскільки з 1 т побутових відходів утворюється від 100 до 300 м³/т біогазу.

Отже, зниження витрат, як наслідок зменшення кількості захоронення відходів, не є достатнім економічним стимулом для впровадження альтернативних заходів щодо оброблення відходів, що біологічно розкладаються.

Для обмеження видалення на полігон відходів, що біологічно розкладаються рекомендовано два наступних підходи:

1. Законодавчий – введення заборони на видалення на полігон ПВ або обмеження видалення на полігон відходів із загальним вмістом органічного вуглецю вище певного відсотка;
2. Економічний – підвищення ціни за захоронення за рахунок запровадження «екологічного податку». Відповідно до діючої практики, зниження ціни від зниження кількості відходів, що видаляються на полігон, становитиме приблизно 10 євро за тонну.

Варто зазначити, що із запровадженням «екологічного податку» за захоронення відходів економія коштів буде значно більшою.

4. Економічні інструменти для управління відходами, що біологічно розкладаються

Один із ефективних інструментів управління відходами, що біологічно розкладаються та зменшення їх кількості, призначеної для видалення на полігоні, є впровадження додаткового збору або податку, який сплачується за кожну тонну видалених відходів з одного боку та запровадження стимулів для використання отриманого компосту з іншого. Таким чином, це буде стимулювати зменшення кількості відходів, що біологічно розкладаються на полігонах та сприяння будівництву потужностей компостування на регіональному та місцевому рівнях.

Зібрані збори/податки можна використовувати для:

§ сприяння різним видам діяльності з управління відходами (PR, фінансова підтримка будівництва технічної інфраструктури оброблення, в т.ч. і заздалегідь окремо зібраних матеріалів, що біологічно розкладаються);

§ рекультивації полігонів та сміттєзвалищ;

§ закриття та післяексплуатаційний догляд за полігонами та сміттєзвалищами - частина екологічного збору за депозит повинна бути зібрана частково та для покриття необхідних витрат після закриття полігонів після вичерпання їх потужностей, у тому числі на період моніторинг (близько 30 років), очищення газу та фільтрату.

§ фінансового стимулювання виробників компосту.

8. План дій Програми

9. Моніторинг Національної програми, оцінка виконання та звітність

Основним завданням моніторингу є виявлення відхилень від Плану дій Національної програми для вжиття заходів, щоб забезпечити своєчасну корекцію.

Моніторинг буде здійснюватися шляхом моніторингу кількісної зміни показників, що відображають ступінь прогресу у виконанні заходів, передбачених Національною програмою. Координаційний орган з моніторингу та оцінки виконання Національної програми - Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів.

Координаційний орган:

1. аналізує та оцінює інформацію про ступінь виконання заходів Національної програми, відповідно до встановлених показників;
2. оцінює суспільну значущість і прихильність суспільства до реалізації Національної програми.

Інші установи, відповідальні за реалізацію Національної програми відповідно до їх повноважень згідно із Законом України «Про управління відходами» - Міністерство аграрної політики та продовольства, Міністерство освіти і науки, Міністерство фінансів, громади, бізнес, промислові організації, наукові інститути, в межах своєї компетенції повинні діяти і забезпечувати виконання положень Національної програми для заходів, у відповідні терміни, а також сприяти координаційному органу при зборі та узагальненні інформації, необхідної для звітування про виконання Національної програми.

На основі проведеного моніторингу проводиться періодична оцінка ступеня виконання заходів Національної програми та результати її виконання.

Оцінка Національної програми є основою для підготовки річних звітів програмних документів на місцевому та національному рівнях, що стосуються охорони навколишнього середовища.

У разі виявлення відсутності прогресу або недостатнього виконання положень Національної програми заходів щодо зменшення кількості відходів, що біологічно розкладаються, Координаційний орган з їх реалізації розбере та внесе необхідні зміни у нормативних актах у секторі «Управління відходами» гарантуватиме досягнення цілей щодо зменшення кількості відходів, що біологічно розкладаються направлених на видалення на полігон.

Цілі та заходи, визначені в плані дій Національної програми, є нерозривною частиною Національного плану управління відходами в Україні.

Звіт про виконання Національної програми зменшення захоронення біовіходів складається в рамках звіту про виконання Національного плану управління відходами в Україні. В рамках оцінки ефективності впровадження Національного плану управління відходами, яка відбувається один раз на два роки, здійснюється оцінка ефективності Національної програми,  результати оприлюднюються на офіційному веб-сайті Міндовкілля.

10. Заходи та показники досягнення Національної програми

Таблиця 5. Заходи та основні показники досягнення Національної програми

Таблиця 6. Індикатори моніторингу та оцінки виконання Національної програми

*2023 рік приймається як базовий рік для оцінки ефективності реалізації Плану

« повернутися