100-РІЧНИЙ ЮВІЛЕЙ ЖИТЕЛЬКИ СЕЛА ЛИТВИНЕЦЬ
13 березня свій поважний і по-справжньому особливий ювілей — 100 років — відзначає жителька села Литвинець Грибко Ольга Трохимівна.
Ольга Трохимівна народилася 13 березня 1926 року в селі Литвинець у багатодітній селянській родині. Вона була п’ятою дитиною в сім’ї. Її батьки були звичайними колгоспниками — працьовитими людьми, які змалку привчали дітей до роботи.
Дитячі роки Ольги Трохимівни припали на дуже тяжкі часи. У 1933 році родину спіткало велике горе — від голоду помер батько. Вижити тоді вдалося завдяки старшій сестрі та матері, які працювали в колгоспі на буряках. За важку працю їм давали хоч якусь їжу — так родина врятувалася від голодної смерті.
У 1941 році Ольга Трохимівна закінчила 7 класів. Навчалася вона дуже добре — її зошити вчителі ставили за приклад іншим учням. Дівчина мріяла продовжити навчання, але через скрутні життєві обставини — не було ні у що взутися, ні що вдягнути — ця мрія так і залишилася нездійсненою. А з початком війни всі плани на майбутнє довелося відкласти.
Зі щемом у серці вона пригадує, як проводжали вчителів на фронт, особливо Синьоокого Романа Петровича. На щастя, і він, і її брат повернулися з війни живими.
У роки війни Ольга Трохимівна працювала нарівні з дорослими. Хоч їй було лише 15 років, разом з іншими копала оборонні рови, виконувала важку роботу та допомагала наближати перемогу.
Після війни вона вийшла заміж за Дмитра Грибка. Чоловік був інвалідом дитинства, але попри це працював: спочатку виконував посильну роботу вдома, а згодом багато років був бухгалтером аж до виходу на пенсію.
Сама ж Ольга Трохимівна все життя тяжко працювала. Після війни довгі роки трудилася в колгоспі на цукрових буряках. Пригадує, що на поле часто йшли босими, але завжди з піснею та вірою в краще життя.
Перед виходом на пенсію працювала прибиральницею у сільській раді та місцевому клубі. Жодної роботи не цуралася, адже вдома чекали хвора мати та господарство.
Сьогодні Ольга Трохимівна пересувається з двома палицями, але зберігає ясний розум, життєву мудрість і щирість.
До молодших поколінь вона звертається з простими, але дуже важливими словами:
берегти здоров’я змолоду, чесно працювати та цінувати кожен день життя.
Столітній життєвий шлях Ольги Трохимівни — це історія цілого покоління, яке пройшло через випробування голодом, війною та важкою працею, але зберегло віру в життя, силу духу та любов до рідної землі.
Щиро дякуємо ювілярці за її життєву мудрість, працю та гідно прожиті роки.
Нехай Господь дарує Ользі Трохимівні ще багато світлих днів, міцного здоров’я, тепла рідних сердець, турботи близьких та вдячності людей.
Низький уклін ювілярці! 
